В двох кілометрах від однієї з найгарячіших точок зони АТО – Мар'їнки, вже не їздять автобуси.
З Мар'їнки люди тікають в бік України, з Донецька навпаки – в бік Росії.
Про життя біженців в Курахово журналістам розповів громадський активіст Михайло Гладкий.
На сьогоднійшній день на базі знаходиться 160 чоловік, із них 40 діток до 16 років. В базі, жителям, які знаходяться тут, надавали допомогу батальйон "Дніпро", 51 механізована бригада, батальйон "Донбас", – розповідає Михайло.
Зустріли тут і одного з бійців батальйону "Донбас". Він розповідає, що йде налагодження відносин між батальйоном і місцевою владою.
Люди тут трошки "зомбовані", телебачення тут тільки російське, і люди не зовсім розуміють що тут коїться. Курахово не зачепила така страшна річ, як сепаратизм і знаходження тут різних бандформувань. Люди просто не розуміють що воно таке. Ті міста, які ми звільняли, де люди зіштовхнулися з бандами, там нас зустрічали дуже радісно, – каже боєць.
Біженці табору налаштовані досі агресивно проти українських журналістів. Вони продовжують звинувачувати у обстрілах керівництво України. Їм важко самовизначитися, вони вважають себе вигнанцями.
Я повернувся з Афгану у 20 років, мав 2 контузії і поранення. Я воював в бойовому полку, але коли повернувся додому, виявився нікому не потрібним. Не тільки в державі. Пройшло 25 років, і нічого не змінилось. Найстрашніше, що тих хлопців, які загинули у війні, не повернеш. І наче все відбувається правильно. Але хто візьме на себе відповідальність за смерті людей. І тепер, сьогоднішнє покоління дітей вже знає звуки вибухів мін і як свистять кулі. Вони почали розбиратись, як стріляє кулемет і автомат, – каже громадський активіст.