Інвалідів-переселенців у цьому пансіонаті 81. Загалом із Донбасу тут мешкає майже три сотні людей. І їх більшає.

В невеликому однокімнатному номері у пансіонаті в Сергіївці живе сім'я Кисельових. Дев'ять місяців тому вони залишили Луганськ, бо бомбили кожен день. До війни батько працював продавцем, мати –волонтером. У них троє дітей. Середня дівчинка Аня. При народжені у неї був крововилив у мозок, згодом це переросло у злоякісну пухлину, яку видалили. І розвиток дитини зупинився.

А в їхнього старшого сина Андрія – ДЦП.

Тут у Сергіївці Денис кілька місяців працював електриком в одному з пансіонатів. Поки там гроші не закінчилися. Зараз - весь час присвячує сину.

Їхні сусіди – сім'я з Первомайського. Тут вже давно. Бо з рідного дому теж вигнала війна. Виїхали звідти ще й через те, що на неокупованій території ніяких проблем із соціальними виплатами. Вдома ж з цим біда.

Їхня донька 33-річна Оля – прикута до інвалідного крісла. Вдома вона могла виходити на свіже повітря, тут – лише в інтернет. Її єдина розвага – соцмережі.

Перший час гостей утримували волонтери та сам пансіонат.Та коштів уже немає. Натомість з'явилися борги з шістьма нулями.

Наше підприємство вже практично банкрут, бо заборгованість близько 8-ми мільйонів гривень. Велика заборгованість за комунальні послуги. Пішли в основному всі кошти на відновлення опалювальних систем, на споруду котельні, на утеплення вікон та дверей,
— пояснює директор табору "Сонячний берег".

А ще і їжу в борг підприємці уже постачати відмовляються. І це лише один з чотирьох пансіонатів тут у Сергіївці, в якому мешкають проблемні переселенці. На всіх вони вже заборгували 42 мільйони гривень. Хто буде гасити борги? У кабміні лише годують обіцянками.

Є відповідна компенсація, можлива відповідна компенсація відшкодування ну, скажемо так, з державного бюджету, тим установам, де розміщуються біженці,
— коментує Павло Розенко.

Але насправді заборгованість пансіонатів погасили лише за літо, кажуть в одеській ОДА. Компенсації за осінь лише тільки на підході.

Спочатку керівництво пансіонатів думало, що переселенці поживуть у них до березня. Бо до сезону ж треба готуватися. Та біженцям дають альтернативу – житло у селах. Туди їхати ніхто не хоче. Та й залишатися більшість не планують. Хочуть додому.