Смерть чоловіка викликала масові акції протесту в країні. Згодом хвиля невдоволення накрила Алжир, Йорданію, Єгипет, Ємен й інші країни. Загалом демонстрації, сутички та заворушення охопили два десятки держав, а так звана “арабська весна” розтягнулася на цілий рік.
Серед головних причин демонстрацій - бідність, безробіття, порушення прав людини, корупція та авторитаризм у владних структурах. За гасло демонстранти собі обрали вислів "Народ хоче падіння режиму".
“Я прийшов сюди вимагати змін для своїх дітей, для дітей усіх єгиптян”, - сказав протестувальник (Єгипет).
“Ми є свідками масового невдоволення. У різних регіонах країни відбуваються повстання. Люди волають в один голос : врятуйте нас від цієї корумпованої влади”, - каже правозахисник Наджіб Джібраель.
Плоди “арабської весни” були трагічними як для колишніх глав держав, охоплених акціями протесту, так і для громадян.
Загалом демонстрації призвели до відставки чотирьох лідерів. Туніський президент втік до Саудівської Аравії. Єгипетський Хосні Мубарак подав у відставку після 18 днів масових акцій протесту, безславно завершивши своє 30-річне президентство.
Колишній лівійський лідер Муамар Каддафі втратив не тільки владу, а й життя. Його вбили у рідному Сірті.
Президент Ємену Абдала Салех погодився передати владу віце-президенту. Ще кілька лідерів заявили, що після завершення нинішніх термінів більше не братимуть участі у виборах.
Крім того, лідери арабських країн, аби втриматися на своїх посадах, один за одним почали проводити реформи, в кількох державах змінилися уряди. Водночас у Саудівській Аравії, Сирії та Бахрейні протести жорстко придушили. За іноді зовсім незначні поступки з боку влади протестувальникам довелося платити дорого.
Жертвами заворушень в арабських країнах стали, за різними даними, від 30 до 40 тисяч людей.
Найбільше ж випробування лягло на плечі мешканців Лівії. Тут розгорнулася громадянська війна. З одного боку воювали повстанці за підтримки міжнародних сил, з іншого - війська, лояльні до Муамара Каддафі.
Значними були і матеріальні втрати. За підрахунками МВФ, збитки країн, охоплених “арабською весною”, сягнули понад 55 мільярдів доларів.
Водночас здобутки революцій - доволі сумнівні. З одного боку, у кількох країнах змінилися президенти та уряди. Однак, значного покращення життя пересічні мешканці поки не відчули. Єгипет фактично опинився у перманентній акції протесту. Спершу люди протестували проти Хосні Мубарака, згодом проти влади військових.
Особливістю усіх протестів в арабському світі стало використання Інтернету та соціальних мереж для поширення протестних настроїв та організації демонстрацій. Мітингувальників не спиняли спроби влади їх зупинити - у Тунісі, приміром, влада стирала повідомлення в “Живому Журналі” та Twitter, а єгипетські можновладці взагалі відключили в країні Інтернет.
Прагнення людини до змін та її готовність до самопожертвування оцінила редакція американського журналу Time. Авторитетне видання визнало “людиною 2011 року” не конкретну особу, а збірний образ демонстранта, бунтівника.