Ефективні реформи – шлях до сильної економіки
Після розпаду Радянського Союзу в обох країнах розпочалося реформування як політичної, так і економічної систем. Проте в Польщі все це відбувалося досить швидкими темпами – так звана "шокова терапія" від міністра фінансів Лешека Бальцеровича.
Перший період характеризувався двома особливостями перехідного характеру – "ейфорією звільнення" та особливою ситуацією в політичній сфері. У підсумку на початку цього етапу політична система та суспільство загалом проявляли велику готовність змиритися з непростими заходами в економіці,
– пише польський реформатор у своїй книзі "Назустріч обмеженій державі".
Так Бальцерович пояснює необхідність швидких реформ в постсоціалістичних країнах , оскільки "комуністи все ще тоді залишались дискредитованими, а нова влада – єдиним механізмом".
Його реформи полягали в тому, щоб позбавити держкомпанії державної підтримки, змушуючи тих приватизуватися та шукати допомоги у західних кредиторів і інвесторів. Для цього у Польщі провели низку змін, що покращили кредитний імідж країни та її інвестиційний клімат. Заслуга Бальцеровича в тому, що він провів дуже глибоку економічну терапію з мінімально болючим для поляків шоком.
Ріст ВВП в Україні та Польщі
Натомість в Україні на початку 90-х відбулась лише пародія на реформи, яка мала для населення жахливі наслідки: гіперінфляція, втрата заощаджень, жахливе зубожіння, розорення більшості підприємств. Це період запам'ятався як епоха жорстокої кризи.
Найбільші біди довелося пережити одразу після здобуття незалежності: в умовах хаосу прості люди дуже сильно зубожіли. Стабільність настала лише в 1996-му, коли купонокарбованець, який знецінився через гіперінфляцію (за п'ять років ціни зросли більш ніж в 100 разів!), змінила гривня. Але радість була нетривалою: розпочалася криза 1998 року, долар виріс вдвічі, інфляція знову стала двозначною,
– коментує ці часи директор Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
Крім того, наші тодішні урядовці, зображуючи видимість перетворень, уперше спробували обдурити МВФ – випросили величезний транш на так звані "проведення масштабної приватизації та створення умов для іноземних інвестицій". У підсумку всім цим скористалися українські олігархи, які отримали для себе як привабливі підприємства, так і пільги в "економічних зонах".
Поява нуворишів і різке зростання соціальної нерівності після загибелі комунізму отруює атмосферу у суспільстві,
– зазначає все той же Бальцерович.
Таким чином в Україні утворилась величезна соціальна прогалина між бідними та багатими, яка триває й досі. Щоправда були певні періоди економічного зростання, зокрема в 2005-2006 роках, коли економіка розвилась завдяки продажам металу та розвитку агросектора. Проте все це в 2008 році знищила світова економічна криза. Продовжує заважати розвитку та реформам і олігархат, який підлаштовує всі зміни під себе, відтак будь-які реформи зводяться нанівець.
Готуйся до вступу одразу після розпаду
Окрім економічних реформ, Польща здійснювала й іншу підготовку, щодо вступу в ЄС, яка розпочалася ще в 1990 році. За словами колишнього секретаря Комітету асоціації з ЄС і координатора європейської політики пан Марека Табора, саме тоді з'явилися перші організації з підготовки Угоди про асоціацію. У всіх міністерствах і відомствах Польщі було створено відділи євроінтеграції, які координувалися урядом і готували всі зміни в масштабах держави.
Польський план євроінтеграції налічував 600 сторінок, і розробкою цього плану займалися не чиновники, а експерти, які готували та узгоджували зміни в профільних міністерствах. Марек Табор зазначає, що лише кілька відсотків змін до Угоди про Асоціацію затверджувалися керівниками відомств, а не експертами. Завдяки якісній підготовчій роботі на експертному рівні Кабінет Міністрів в результаті отримував повністю узгоджені зміни. Крім того, курс на євроінтеграцію був офіційною програмою уряду Польщі, і не змінювався в результаті зміни Прем'єр-міністра або Кабміну – зовсім зворотні процеси ми могли спостерігати в Україні.
Підготовка населення
Також проводилась у Польщі і потужна інформаційна кампанія, де висвітлювались не лише переваги, а й недоліки вступу. Фінансувалася програма Управлінням євроінтеграції на конкурсній основі – найцікавішим ідеям та проектам виділялися гранти. Не забували тут і про спеціалістів, готових працювати в структурах Європейського Союзу. Зокрема, в навчальних закладах створювалися кафедри управління та кафедри європеїстики. Крім того, в 1991 році польський уряд і громадські організації ухвалили рішення створити Європейський коледж.
Без людей нічого не можна зробити, а без організації нічого не може існувати. Для Польщі було дуже важливим усвідомлення необхідності створення нових інституцій. І ці організації створювалися паралельно з державною адміністрацією, яка також створювалася з нуля,
– каже віце-ректор Європейського коледжу Єва Оснецька-Тамецька.
Після вступу Польщі в ЄС робота інституцій не завершилась. Зараз тут готують фахівців для роботи з фондами ЄС, навчають фахівців для співдружності та допомагають українцям в проведенні реформ в рамках Угоди про асоціацію.
Україна – Європа – Росія
В Україні ж євроінтеграційні процеси розпочалися фактично в 1994 році, коли було підписано Угоду про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною. Крім того, було укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру. Щоправда, скоріш за все Україна тоді отримала статус такого собі "доброго сусіда", а не стратегічного партнера. Вплинуло на стосунки між Україною та ЄС і домінування Росії на пострадянському просторі, яка хотіла бачити радше "білоруський варіант", аніж нас серед європейської спільноти.
Відтак, готуватися до підписання Угоди про асоціацію ми почали лише в 2007-му, але в листопаді 2013-го уряд несподівано призупинив підготовку до підписання документу, цим самим підписавши собі вирок та змінивши долю України на десятиліття.
Висновок для України
Як вважає колишній український прем'єр Арсеній Яценюк, польський варіант є найкращим зразком для України.
Чотирнадцять років Польща проводила складні реформи. І в результаті цих реформ Польща не просто стала членом Європейського Союзу, а одним з найсильніших членів ЄС з розвиненою економікою. Це наш шлях, і ми пройдемо цей шлях,
– зазначив він.
Щоправда, окрім ефективних реформ, Україна має побороти і російську агресію.
На шляху до ЄС ми повинні подолати два ключових виклики. Перший – це ефективне протистояння російської агресії. Другим викликом є проведення ключових системних, комплексних реформ, які змінять Україну та побудують Європу в Україні,
– каже президент України Петро Порошенко.
І хтозна, якщо вдасться здійснити все заплановане, можливо ми станемо членом ЄС набагато раніше, ніж за 10 років. Допоможе нам в цьому і сама Польща, яка вже стала головним представником України в євроспільноті.
Читайте також: Економіка змін: чому Грузія – це Україна за декілька років