Два десятки священників в тісній кімнатці слухають свого колегу. Сьогодні у розкладі: дві лекції — про спасіння душі та про пасіонаріїв. Чи є для воїна вбивство гріхом? — одна з найгостріших тем.

Отець Микола Мединський — ініціатор вишколу. Сам майже рік як замість ризи греко-католицького священика носить чорні строї. Лише комірець видає в ньому отця. Каже, — не кожен священник може стати капеланом, бо вимоги — безкомпромісні.

Отець Андрій Козак з Тернопільщини кілька разів був в зоні проведення АТО, тепер остаточно вирішив податись у капелани. Хоча має двоє маленьких дітей і дружину. Каже: не зміг сидіти вдома в такий важкий час. Тим більше, що його парафія — в селі, де народився великий патріот патріарх Йосип Сліпий.

Священник не має бути ментором і повчати солдат. Він має стати порадником і опорою. Каже отець Богодар. Зброя в руках священника не доречна. Проте, якщо доведеться зустрітись віч на віч з ворогом, не пасуватиме.

Після лекції капелани мали б пройти елементарний військовий вишкіл, бо більшість жодного разу зброї в очі не бачили. Але оскільки піст, то поїдуть на фронт без підготовки. Будуть призвичаюватись до воєнних реалій на місці.