Оточення Порошенка

Єдине неправильно – це те, що я ніколи в повній мірі не був заступником керівника, заступником голови Адміністрації Президента. Указ такий ось дійсно був, і я дійсно майже прийняв рішення про перехід туди, і виконував обов'язки ці, але, якщо візьмете мою трудову книжку, там такого запису не побачите. Особиста свобода для мене дуже важлива і я вважаю, що державна служба, як і військова служба, як і дипломатична – це, все-таки, служба.

Багато хто сьогодні говорять, що процеси, що відбуваються навколо Петра Олексійовича, нагадують процеси, що відбувалися, починаючи з 2012 року навколо Віктора Федоровича, і, саме, превалювання бізнесменів в оточенні – це один із симптомів.

– У мене таке було враження, що Віктор Федорович не хоче займатися реальним управлінням, і чим менше він проводить часу в Адміністрації, а більше – на своїх пеньках, тим йому комфортніше. І, таким чином, створював атмосферу для того, щоб інші могли керувати замість нього або від його імені. Петро Олексійович – зовсім інша людина.

Петро Олексійович – не та людина, на яку можна повпливати. Петро Олексійович не є людиною, яка знає відповіді на всі питання, але він використовує своє оточення, в основному, як фокус-групу.

Президент і Кононенко

На сьогоднішній день при Президентові Кононенко виконує ту функцію, частково, яку при Вікторі Януковичу виконував Андрій Клюєв.

– З Ігорем Кононенко у Президента давні стосунки. Це дружні стосунки. І це не відносини бізнесмена і Президента. Тому, що Ігор Кононенко, в повній мірі, в моєму розумінні, не є бізнесменом.

Кононенко – це, дійсно, людина, яка в політику прийшла разом з Президентом за його дорученням. ("І піде, швидше за все, так само", — Кошкіна).
Ну, швидше за все, що це доля таких людей, які не намагаються себе позиціонувати, як незалежний політик. Цим він і вигідний Президенту.

Відставка Абромавичуса

– Абромавичус – це людина, котра "перемогла" конкурс. Якби до нього були претензії, то теж – або Президент, або прем'єр – повинні сказати: "та пішов Абромавичус, закрий двері з того боку!" Так, як повинен був сказати Абромавичус. І тому, все-таки, хочеться мені вірити, що це була щира заяву. Ну, щось, в цьому я сумніваюся. І ця спроба – зараз, коли все стає погано умовно, тому, що результату немає. Треба якось себе показати в хорошому світлі. Це не звинувачення Абромавичусу, це загальна тенденція в державі.

Технократичність влади

А хто зараз, з огляду на те, що у нас половина Кабміну технократична, повинен нести відповідальність за такий формат? Яценюк, Ложкін або Порошенко? Або всі ці троє разом?

– Не можна запрошувати професійних менеджерів на політичні посади. І це те, чого суспільство не хоче теж сприймати. Ми часто вживаємо так зване "технократичне правління". Нести відповідальність має коаліція. Також обрати Яценюка рік тому суспільство змусило парламент, змусило Президента.

Тому більшою мірою відповідальність несе суспільство за те рішення, яке тоді було вжито. Коаліція була інструментом. Я можу сказати мою позицію по відношенню до формування тоді уряду.

– Я був одним з тих, хто коаліційну угоду пропонував саме так зробити, але елементом коаліційної угоди мало бути те, що ми повністю віддаємо владу уряду. Після цього, уряд все, що пропонує – ми повинні підтримувати беззастережно. Але і уряд повинен в цьому випадку розуміти відповідальність, що парламент буде говорити один раз. Ні. Це тоді, коли буде говорити "а тепер ви звільнені". Не було ні одного, ні другого, ні третього. Ми проголосили так званий не квотовий уряд і пішли на квоти. "Народний фронт" був першим, хто наполягав на власних квотах і на власних цілях, в тому числі обмеживши малі фракції.

Порошенко у якості Президента

– Скажу свою особисту думку – я думаю, що країні дуже пощастило з цим Президентом. Я в жахливому сні собі уявляю, якби Президентом став хтось інший. А ми можемо зараз згадати всіх рейтингових політиків, які могли б бути. Віталій Кличко, зокрема. Я вважаю, що це був би важкий експеримент над Україною.

Молоді депутати

– Вони тут рибу загортали, особливо наші молоді депутати: "Я прийшов, але у мене своя позиція, я за цим прийшов, щоби моя позиція була почута, тому я буду критикувати зсередини", це абсурд.

Пони це роблять не від того, що вони погані, вони просто ще не розібралися, куди вони потрапили. І вони не зрозуміли, що бити парламентарієм – це не тільки робота на власний імідж і на лайки в Facebook, це відповідальність за країну, тому, що ні на кого цю відповідальність в парламенті перекласти.

Дострокові парламентські вибори

– Є дві небезпеки для України і два виклики. Перший – це так званої прямої демократії – "майданної демократії". Це коли суспільство бачить, що якісь механізми складної демократії не працюють, включається пряма демократія. Я вважаю, що це та штука, яка є зараз дуже небезпечна для країни.

І друга за ступенем небезпеки – це парламентські вибори. Якщо загроза для суспільства буде просто руйнування демократії в державі, то потрібно проводити вибори. Якщо є загроза парламентських виборів, які не потрібні суспільству зараз, то ніхто не придумав нічого розумнішого, ніж зміни уряду. Так побудована демократія, українська за всю історію, яка була.

Коли влада не вчасно змінює уряд, то наступають дострокові вибори. Коли влада не вчасно проводить дострокові вибори, а ситуація вже перегріта, то настає Майдан. Якщо підходити до виборів, про які ви запитуєте, яким чином взяти більше голосів, то на мою думку це безвідповідальна політика. Тобто вибори самі по собі є механізмом прописаним в Конституції, які повинні бути раз в 4 або 5 років, які повинні мати спадкоємність далі. Коли вони відбуваються достроково, це вже свідчить про кризу довіри в суспільстві. Таке було на попередніх дострокових виборах, я був одним з тих, хто наполягав на попередніх виборах.

Шанси БПП на виборах

Я думаю, що, на сьогоднішній день, це єдина політична сила, яка вперше зруйнувала традиційний в Україні підхід на політичні сили із західної та східної України, якщо дуже коротко.

Голосувати, тому що інші гірші – це єдина нормальна мотивація, коли ти маєш обмежене меню, це демократія.

– На сьогоднішній день, якщо брати, за великим рахунком, ті політичні сили, які мають рейтинги, то ключовим електоральним конкурентом є "Самопоміч". І тому, я назвав Андрія Івановича Садового, як прем'єр-міністра.