Йшов 1989 рік. Уже понад десятиліття в Китаї впроваджували економічні реформи, які почали давати збій. Зростала кількість безробітних, ціни підскочили, а розрив між багатими та бідними ставав дедалі нестерпнішим. Робітничий клас вимагав змін.
З іншого боку барикад стояли студенти та інтелектуали, які, окрім реформування економіки, вимагали політичних свобод. Молодь обурювалася тим, що 85-річний Ден Сяопін, тогочасний Генсек Комуністичної партії Китаю, тримає владу в міцному кулаку.
Ці дві групи людей і стали ядром масових протестів, які назріли в суспільстві. "Масла у вогонь" додала й смерть одного із “прогресивних” лідерів того часу – екс-Генерального секретаря ЦК КПК Ху Яобана. Свого часу він активно критикував політику Мао Цзедуна, невдовзі був змушений піти у відставку, а через два роки несподівано помер.