Президент України Петро Порошенко підписав зміни до закону, які вимагають від борців з корупцією подавати електронні декларації.

По-перше, у самому законі є різночитання і двозначності, отже, він однозначно потребує доопрацювання. У такому вигляді він не може бути ухвалений, тому що навколо цих різночитань дуже багато спекуляцій. Але треба врахувати ще декілька тез:

1. Протиставлення громадяни vs держава, яке нам нав'язують, де держава погана, а громадяни апріорі добрі, культивує вороже ставлення українця до інститутів, яке вже неодноразово приводило нас до поразки.

2. Абсолютно вірно, що зміни відбуваються згори, і лише політичний клас врешті-решт може дати відповідь про нашу траєкторію розвитку. Для цього, як мінімум, потрібен діалог, якого, на жаль, бракує. Натомість ми бачимо істерику, яка замінює будь-які аргументи.

3. Для пересічного українця "антикорупціонер", який щодня викладає фоточки з лідерами опозиції і таврує чинну владу, пересмикуючи і маніпулюючи тривожною музикою, жодним чином не відрізняється від самої влади і є частиною того політичного класу, який треба контролювати. (Про метаморфози антикорупціонерів, коли вони нарешті стають частиною влади, годі вже й писати).

4. По суті, більшість існуючих антикорупційних bodies за своєю природою є групами інтересів і тиску, які у значній мірі впливають на розподіл ресурсів.

5. Закон має бути чіткий, зрозумілий і без двозначностей.

6. Чим більше акторів відкривають свої статки, тим відкритішим стає суспільство. Ми ж за це, хіба ні?

Проблема полягає в тому, що є два види діяльності, які мають відношення до антикорупційної роботи. Журналістика, чим у нас займається переважна більшість. Та інституційна робота, коли йдеться про те, що ви працюєте в галузі антикорупційної перевірки законів, оцінюєте вплив документів, які приймаються тими чи тими державними структурами і власне робите інституційне проектування всього, що стосується корупції. Системна робота, яка допомагає покращити інститути. І з цим у нас великі проблеми. Оскільки ця робота набагато складніша і потребує серйозних знань. Набагато легше просто використовувати це для формування серйозного політичного чинника і радикалізації суспільства під гаслом соціальної справедливості. І багато з того, що робиться зараз, відбувається в цьому напрямку.

Автор: Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень

Джерело: Новое время

Читайте також: Наперсточники Банкової: як АП помстилася активістам за е-декларування