Мовляв, тут обидві сторони мають власні, ключові інтереси. За словами експертів, Україну не задовольняють, зокрема, виставлені Європою квоти на торгівлю сільгосппродукцією. Так, експорт ячменю в країни Єврозони обмежений 10 тисячами тонн на рік, хоча могло би бути набагато більше.
“Водночас, по тих позиціях, в яких Україна не дуже зацікавлена в торгівлі, оскільки не має достатньої кількості експортної продукції, ЄС дуже щедрий і дозволяє дуже великі обсяги, оскільки розуміє, що це ніяк не позначиться на торгівлі”, - зазначив експерт Сергій Толстов.
Разом з тим експерти зазначають, що не все так гладко й з Україною. Мовляв, в деяких випадках позиція офіційного Києва в переговорах виходить виключно з інтересів окремих груп виробників, чия продукція не завжди відповідає західним стандартам. Маючи значну частку на вітчизняному ринку, їх, в разі створення зони вільної торгівлі, можуть замінити більш якісні конкуренти з ЄС.
“З точки зору інтересів цих малих суб’єктів, які, начебто, власних геополітичних міркувань не мають - для них, можливо, комфортніше було стати частиною Євразійського простору, де ніхто не вимагає ані регуляторних реформ, ані підвищення стандартів. Для них вигідний ось такий герметичний ринок пострадянського типу, який, власне, дає їм більший прибуток, ніж вільна конкуренція з європейськими виробниками”, - вважає експерт Олександр Сушко.
Ще одним, не менш значним ризиком зриву втілення в життя угоди про асоціацію з ЄС, є згортання в Україні демократичних процесів, наголошують експерти. Відтак, в рамках європейського проекту “Східне партнерство” пальма першості щодо Угоди про асоціацію може перейти від України до Молдови.