1 вересня кримський суд засудив до 8 років ув’язнення Ахтема Чийгоза, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу. Його кинули за грати через участь в акції на підтримку територіальної цілісності України, яка відбулася 26 лютого 2014 року біля будинку кримського парламенту.

Абсурд ситуації полягає ще й в тому, що у лютому 2014, навіть за логікою російського законодавства, Крим не був територією Російської Федерації.
Ахтем Чийгоз, виступаючи у суді 9 серпня 2017 року, підкреслив, що зараз у Криму судять не тих, хто зрадив і не тих, хто пізніше викрадав і вбивав людей, а судять тих, хто відстоював закони, міжнародні правила і норми.

Міжнародні організації, дипломатичні представництва західних країн, і президент України, одразу після винесення вироку Ахтему Чийгозу, зробили заяви з вимогою негайно звільнити політичного в’язня. Нажаль, практика показує, що жодні заяви на російську владу не діють.

Читайте также: Підготовка до виборів: яку тактику обрали ключові політичні сили

Щось загадкове цього тижня трапилося і з українським режисером Олегом Сенцовим, якого затримали в Криму у 2014 році і який відбуває 20-річний термін покарання у Росії. 9 вересня російські правозахисники дізналися, що Сенцов знаходиться не у колонії в Якутії, де він був раніше, а в одиночній камері у слідчому ізоляторі Іркутська. Туди його з невідомих причин перевели два тижні тому.

Але на цьому подорож Сенцова по російським місцям позбавлення волі не закінчилася. Далі його відправили до Челябінська. Чому Олега кидають з одного місця у інше, поки що невідомо. Відомо тільки, що людину безпідставно відправили за грати на 20 років, так ще й не дають спокою. Сил і витримки Олегу Сенцову. Не знаю, що у цій ситуації ще можна додати.

У попередніх випусках, я також згадувала історію 19-річного Павла Гриба, який 24 серпня зник на території Білорусі. Зараз нарешті стало щось відомо про його долю. Він, як усі і передбачали, теж опинився на території Росії. Але зараз з’явилися подробиці його викрадення і інформація про те, що у подальшому з ним сталося. Про це Павло розповів своєму адвокату, який нарешті, після кількох тижнів інформаційної тиші, потрапив до підзахисного.

Нагадаю, молодий хлопець поїхав до Білорусі, щоб зустрітися із дівчиною, з якою він познайомився у соцмережах і яку ніколи до цього не бачив у реальному житті. У цей самий день він планував повернутися в Україну, заздалегідь купивши зворотній квиток. Білоруські прикордонники його без проблем пропустили, з дівчиною Гриб зустрівся у Гомелі, а потім він зник. Це було 24 серпня, у день незалежності України.

Читайте также: Про головні події останнього тижня літа

Викрали хлопця посред білого дня, о 17.00 на автовокзалі у Гомелі. Невідомі посадили його у мікроавтобус, відвезли до лісу і передали іншим людям. Після цього, як розповів адвокат Українській правді, його тримали кілька діб у якійсь будівлі без вікон, а далі він вже, як і Сенцов, розпочав свою вимушену подорож по Росії. Наразі він перебуває у СІЗО в Краснодарі.

Але, як з’ясувалося, ще за тиждень до цієї поїздки, російський суд заочно заарештував хлопця на 2 місяці, підозрюючи його у тероризмі. Тоді виникає питання, як білоруси, у яких спільні бази з росіянами, пропустили у країну потенційного терориста? І чому вони його не затримали одразу, для того, щоб передати Росії?

Білоруські правоохоронні органи роблять вигляд, що вони тут ні до чого, але це дуже схоже на сумісну спецоперацію по викраденню. Інакше б білоруські спецслужби були зацікавлені у швидкому розслідуванні викрадення українця. Тим більше, повторюю, його викрали не у пустелі посеред ночі, а о 17.00 на автовокзалі міста. Навіщо Росії знадобився черговий заручник, 19-річний інвалід дитинства, незрозуміло.

Його батько, офіцер запасу, каже, що його син ніколи не був у Росії, не відвідував анексований Крим, не їздив в АТО. Уся його активність і позиція проявлялася хіба що у соцмережах.

У російського беззаконня не має логіки. Чому викрали саме Павла? Чому Сенцова переводять із однієї колонії в іншу? Чому Чийгоза відправляють за грати за те, що навіть російськими законами неможливо обґрунтувати? Це питання без відповідей. Але, принаймні в Україні, мають не забувати про політичних в’язнів. Про їхні історії рідко згадують, хоча вони більш драматичні, ніж нескінченні політичні скандали.