Після звільнення Красного Лиману, Ямполя та Миколаївки місто фактично було заблоковано. І якщо зброя та найманці уже були в середині, то набої, пальне та їжу для них підвозити стало значно складніше. Фактично у них був вибір – загинути або втекти. На жаль, вони обрали друге. І 5 липя наші війська зайшли у покинуті сепаратистами міста Слов’янськ та Краматорськ.

Ці події надихали і давали надію, але ніхто не очікував, що ми зайдемо в ці міста без бою. Ще дивнішим присмак цієї перемоги став, коли ми зрозуміли, що колони терористів зайшли в Донецьк неушкодженими. Це приблизно те саме, що і ракова пухлина, яка замість селезінки перекинулася на серце.

Читайте также: Як зароджувались Мінські домовленості та їхній вплив на хід війни

Віктор Муженко, Арсен Аваков, генерал Хомчак озвучували різні версії того, що відбулося. Від того, що колон було кілька і йшли вони полями, до того, що сепаратисти одягнулись в цивільний одяг і їх неможливо було ідентифікувати.

Я не вірю, що головне розвідувальне управління, спецпризначенці та СБУ прогавили настільки велику кількість техніки і людей.

У ті дні активно обговорювалась версія, що при ураженні такої колони неодмінно загинули б місцеві. Це дійсно так. Але якби ми знищили ту колону, ми отримали б шанс на закінчення війни, яка після того забрала уже понад 10 тисяч життів військових та цивільних і остаточно зруйнувала регіон.

У чому б не була причина – нерішучість перших осіб держави, халатність чи таємна змова з ворогом, – але це не змінює результат. 5 червня 2014 року багаторічна війна на сході України стала неминучою. На зустріч терористам рушили нові колони з Росії. Вони привезли їм техніку та підкріплення, щоб Донецьк не повторив долі Слов’янська.

Читайте также: "Два раби та клаптик землі": роль російських фейкових новин у війні на Донбасі

Українська армія тоді тільки починала відновлюватись. Поламана техніка і нестача особового складу постійно давали про себе знати. Але усі сили було кинуто у наступ, і за наступні кілька днів буде звільнено десятки населених пунктів, серед яких Дружківка, Костянтинівка та Бахмут. Розпочнеться наступ, який матиме усі шанси на успіх, але буде зупинено під Іловайськом.

Як я уже казав, ця війна почалася з російських новин й інформаційної спецоперації. Тримати контроль над інформаційним полем Донбасу було критично важливим для терористів. Тому 1-ого липня вогнем артилерії вони зруйнують телевежу на горі Карачун, щоб значна частина Донецької області лишилась без українського телебачення. Найсумніше в цьому те, що ситуація не сильно змінилась і досі.

Міністерство інформаційної політики так і не спромоглося відновити мовлення українського телебачення у прифронтовій зоні і на окупованій території. Ми й далі продовжуємо програвати там інформаційну війну за серця та голови жителів Донецьку та Луганську.

Читайте также: Боротьба за Маріуполь: як українські військові визволяли міста Донбасу

Але як би то не було, тим літом ми звільнили більшу частину Донбасу і показали, що можемо наступати й бити терористів на кожному клаптику нашої землі. За ці роки наша армія стала сильнішою, і ми мусимо продовжувати її підтримувати.