Не раз натрапляв на думку, що перші висновки стосовно розподілу сил у даному сезоні потрібно робити тоді, коли мине принаймні чверть чемпіонату і всі команди повністю наберуть хід. Що ж – саме час! Тільки от заглянути сьогодні хочеться трохи нижче, ніж зазвичай. Хто очолює другі дивізіони в країнах футбольної еліти? Хто має чудову нагоду вже менше, ніж через рік, конкурувати із найсильнішими командами планети?..
Розпочнемо мандрівку, звісно, з туманного альбіону. Якщо би мене попросили визначити умовну футбольну столицю планети, то я б не вагався ні секунди. Лондон. Не просто тому, що це місто є головним в Англії. Лондон – виняткове явище в футболі. Вже те, що в місті зо два десятки професійних команд про щось таки говорить. Не бракує «столичних» і в еліті. Загинаємо пальці – «Челсі», «Арсенал», «Тоттенхем», «Фулхем», «Вест Хем». Наразі вистачає однієї руки, та чи надовго?
«Queens Park Rangers», «рейнджери із Парку Королеви» у шістнадцяти турах нового сезону ще не програвали. 9 перемог, 7 нічиїх – і, як наслідок, доволі впевнене перше місце в Чемпіоншипі. Звісно, фінішу за горизонтом іще й не видно. Та познайомитися ніколи не завадить. Вітайте – «КПР»!
Той, хто англійським футболом почав цікавитися впродовж останніх 10-15 років, може про «рейнджерів» знати зовсім мало. В цьому столітті «КПР» в прем’єр-лізі не було. Це не заважає команді мати багату історію. Так-так! Свого часу гравці «біло-синіх» були своїми хлопцями в збірній Англії, а один із них зробив хет-трик у матчі зі збірною СРСР; свого часу поєдинок «КПР» проти «Челсі» закінчився з рахунком 6:0, а поле з опущеними головами покидала саме та команда, що віднедавна почала вважатися «грандом англійського футболу». Ондечки, до речі, і цей матч…
«КПР» і «Челсі» багато що пов’язує. Обидві ці команди (третя – «Фулхем») представляють заможний, елітарний Західний Лондон. Утім навряд чи їх можна назвати принциповими суперниками. По-перше, команди не стоять поруч у спортивному аспекті – спортивні досягнення «Челсі» навіть до Абрамовича виглядали солідніше, ніж у «рейнджерів». По-друге, жодної конкуренції бути не може й серед фанатів. Тут провалля між клубами набагато вражаючіше. «Моби» фанатів «Челсі» - одні із найзнаменитіших і найпотужніших в Англії. Про них говорять, про них пишуть книги та знімають фільми. І вони того варті. Аналогічний рух на «Loftus Road» (так називається 20-тисячник «капееру») на набагато нижчому щаблі розвитку. Втім, це зовсім не означає, що команді бракує підтримки. Просто розвивається вона в дещо іншому напрямку. «КПР» завжди вважався такою собі «сімейною командою».
Також Hoops ( з англ. – «обручі», прізвисько, дане через сині горизонтальні смуги на формі) інколи називають «командою богеми». Культурне життя в Західному Лондоні вирує, митці (особливо англійські) люблять футбол, а на «Стемфорд Брідж» із його хуліганами інколи бувало неспокійно. Більше того – ходити на «КПР», уболівати за «КПР» було свого часу дуже модно. Так, коли зовсім нещодавно команда животіла в «першій кока-колі», фраза про моду можливо й звучала смішно. Тепер усе змінилося. Команда на повній швидкості мчить до прем’єр-ліги. І хтозна, може невдовзі Кубок ліги 1967-го, друге місце в чемпіонаті Англії 1975/76 («Ліверпулю» Hoops програли лише 1 очко) і чвертьфінал Кубка УЄФА 1976/77 уже не будуть найкращими досягненнями «рейнджерів» у історії…
Принаймні кілька причин для оптимізму у вболівальників «КПР» є. Звати ці причини Флавіо Бріаторе, Берні Екклстоун і Лакшмі Міттал. Зміна власників клубу втім не відразу дала результати. На початках правління автомагнатів на «Лофтусі» спостерігання зі їхніми діями примушували очі витріщатися, а нижню щелепу падати низько-низько. Десяток тренерів за три роки. Так і хотілося процитувати Ілліча з його «разбродом и шатанием»… Калейдоскоп зупинився 1 березня 2010 року – команду очолив Ніл Уорнок.
Бріаторе, повідомляли медіа, вже якось ляпнув, що, мовляв, після виходу в прем’єр-лігу запросить на тренерських місток Hoops самого Марчелло Ліппі. Втім наразі це лише розмови. «Мега-зірок» немає ні в тренерському штабі, ні на полі. Бріаторе та компанія не хочуть іти шляхом Абрамовича та шейха Мансура. І може й на краще? Принаймні особисто мене засмучує, коли битва гаманців відпихає гру на другий план…
Я хочу, перераховуючи лондонські клуби влітку, залучати до цього процесу обидві руки. Якщо, я й досі не переконав Вас, що з появою «КПР» в найсильнішій лізі планети стане веселіше, зроблю останню спробу:
1. Власники. Наразі на трансфери «рейнджери» не тратять десятки мільйонів. Бо робити це в нижчій лізі трохи ризиковано та безвідповідально. Якщо ж путівка буде в кишені – думаю мільярдери не пошкодують купюр, аби забезпечити собі дієздатність кількома персонами топ-рівня,
2. Тренер. Нілу Уорноку через три тижні буде 62. Це чоловік старої школи, який працював в англійському футболі ще тоді, коли більшість гравців Hoops ще й на світі не було. Зуби з’їв, так би мовити. Я впевнений, що в нього в запасі є ще достатньо цікавих ідей, і горю бажанням побачити їхнє втілення,
3. Дербі. Так, вони не кинуть рукавичку «Челсі» і протистояння із «синіми» навряд чи можна буде піднести до рівня принципового. Зовсім інша справа – «Фулхем». Зверхнє ставлення до «коттеджерів» на «Loftus Road» здавна. Тому страшно й подумати, що робилося на душі в фанів «КПР», коли кілька років тому тодішнє керівництво клубу озвучило в пресі ідею об’єднання в фантасмагоричний «Фулхем Парк Рейнджер». Мовляв у «Фулхема» є місце в прем’єр-лізі, але немає нормального стадіону, а в «КПР» – навпаки. «Краще розформування, ніж об’єднання» – твердо сказали тоді фани Hoops і, як показує час, мали рацію. Тепер протистояння «рейнджерів» і «дачників» може набути нових барв.