За минулі роки ми вже могли вивчити стиль, яким ху*ло веде свої війни: б'є слабкішого, незахищеного, оминає сильнішого, намагається спочатку задурити сильнішому голову, аби ослабити його – щоб можна було вдарити.

Прикладів тому – безліч: вдарив по невимірно слабкішій Грузії, водночас задурюючи голови європейцям, пропонуючи їм не захищати грузинів, а похизуватись у ролі "миротворців" (що й зробив "залізний коник" Саркозі, практично від імені Європи віддавши грузинські Абхазію та Південну Осетію ху*лостану за право називатися "успішним дипломатом").

Задурював голови європейцям, буцімто їм аж ніяк не потрібен протиракетний американський захист, бо ху*лостан же ж мирний та ні про що інше так не мріє, як про "спільну оборону від Владивостоку до Атлантики". Ну, поляки з чехами та румунами його шакалячу вдачу добре знають – тож не повелися... після чого загинув Качинський з усім своїм почтом. Ху*ло знову вдарило там, де слабкіша ланка, де зміг дотягнутися – і плювати йому, що його викриють, бо зворотніх заходів знову ж таки ніхто не вжив.

Про Україну вже мовчу – самі все знаєте. Скільки років цілеспрямовано було витрачено на знищення армії, на інфільтрацію ху*лових попихачів практично в усі ступені влади та бізнесу, скільки років планувались оті "маладиє рєспублікі" та загарбання Криму... Україна віддала свою ядерну зброю, Україна одного за одним садовила собі на шию "русскамірних" – тепер маємо, що маємо: ху*ло вдарило, коли знало, що ніц йому за те не буде. Щоправда, тут воно чи не вперше прорахувалося, бо армія вигулькнула просто з небуття, а посполиті хлопи раптом виявилися у більшості своїй вільними людьми, які принаймні змогли окоротити загарбника так, що він застряг, як той Вінні-Пух у дверях, і ні туди, ані сюди. Але втрати все одно маємо – і людьми, і територіями. Водночас майже три роки вже ху*ло задурює голови тим, хто міг би нам допомогти, сварить їх між собою, ослаблює, як може.

Ну, й у Сирії все те ж саме. Розбомблюється гуманітарний конвой ООН – демонстративно, зухвало. І навздогін: "А чого ж ви їх так погано захищали?". Розтрощуються шпиталі та будинки з мирними людьми – і знову: "А то не ми, а доведіть!". Все це вкладається в загальну картину: ху*ло демонструє, що завжди буде бити по тих, хто не може себе захистити. А ті, хто можуть – нехай, мовляв, розпиляються на захист кожного дитсадочка та кожної лікарні, так вони слабшатимуть.

Читайте також: Війну ще ніхто не припиняв

До чого ж я веду? А от до чого: зараз ху*ло вдалося до свого останнього засобу, до ultima ratio – ядерного шантажу. Мовляв – ми тепер відкриємо наш плутонієвий воєнторг, відсьогодні будь-який навіжений терорист може зайти та купити в нас не лише танки та "Гради", а й радіоактивні речовини – хоч кілограмами, а хоч тонами. І ви, шановні західні партнери, можете бодай з глузду з'їхати, обороняючи свої території від тих ядерних терористів – ми тут ні з якого боку, ми просто собі продаємо, що в нас беруть.

Зрозуміло, що й на цей виклик знайдеться адекватна відповідь. Але здається мені, що спочатку ху*ло оту свою загрозу буде намагатися здійснити, аби підтвердити, що воно – страшне ху*ло, воно не жартує, ховайтеся всі та біжіть домовлятися. А як продемонструє? В Європі, де відтепер у кожного поліцая по два з половиною лічильника Гейґера буде? В Америці? Аж ніяк. Це надто дорого та складно, та й вуха стирчатимуть вгору на кілометр. А от є поблизу така собі бандерофашистська держава, в якій вже й Чорнобиль був, і атомні електростанції працюють – ті самі, контроль над якими ху*ло вимагало в МАГАТЕ віддати собі, улюбленому, бо ж українці такі ниці та підступні, що самі себе підірвуть, аби йому, ху*лу державному, насолити... То чого далеко з тим плутонієм бігати? Засоби є, агентура на місцях працює – "за работу, таваріщі!".

Тому прошу й закликаю тих, хто почує... я так розумію, це прерогатива РНБОУ, чи не так? Негайно, вже вчора – треба вжити контрзаходів. Посилити охорону – це лише одне-єдине, а от розробити та запровадити комплекс заходів для відповіді – це вже зовсім інше. Яких – не хочу радити з двох причин: по-перше, я не фахівець-ядерник, по-друге – навіть якщо пораджу щось слушне – з того боку теж читають. Ліпше це буде несподіванка.

Читайте також: Рівлін в Україні: хотів, як краще – вийшло, як завжди