Тому й святкування було гучним - з колядками, тулумбасами та салютуванням з усіх видів зброї. Усе це з надією на добробут та і вигнання темних та злих сил у понеділок намагалися відтворити у Запоріжжі.
”Різдво для козаків, це було як народження нового життя, нового циклу життя і дійсно, як ви бачите, як Господь Бог дає нам яку прекрасну погоду. Тобто, сама природа показувала, що є нове зародження”, - каже голова школи козацького двобою “СПАС” Олександр Притула.
На Різдво у січовиків традиційно відбувалася чергова козацька Рада. Ватажки звітували товариству, а ще козаки за жеребом перерозподіляли землі, мисливські та рибальські угіддя. Адже неабияку увагу приділяли збалансованому використанню територій козацьких вольностей.
А найнапруженішими видавалися свята для отаманів та старшини. Ватажків, які завинили перед товариством, осоромлювали та карали згідно з козацькими демократичними традиціями.
“Якщо старшині військо козацьке запорізьке не довіряло, його міняли, то це доходило до того, що обливали старшину, бувшу старшину, лайном”, - каже козак Андрій Смотрицький.
Дослідники переконують, іноді навіть доходило до страти зрадників. Втім, сьогодні ці традиції - лише у театральних виставах та реконструкціях, які триватимуть на Запоріжжі аж до Водохреща.