Майстер анімації Юрій Норштейн, автор безсмертного "Їжачка в тумані" казав, що Параджанову своїми творами вдалося матеріалізувати дух. А такі люди не належать до певної нації.
“У Сергія Параджанова, за його власним визнанням, було три батьківщини: Вірменія, Грузія та Україна. Його геніальний творчий спадок зберігається в єдиноіснуючому музеї, тут, в Єревані”, - каже журналіст Тетяна Селезньова.
1500 експонатів і 60 виставок по всьому світу - колажі, ляльки, картини, аплікації, костюми, капелюшки. Твори Параджанова називають мистецтвом, що не має аналогів у світі. Не дарма майбутній геній народився в родині антиквара - у своїх натхненних забавках він використовував клаптики тканин, розірване намисто, бите скло, копійчані гребінці, пластмасові трубки, дріт, сухі квіти - усілякий непотріб, який згодом ставав шедевром.
“Він говорив: я з нічого створюю красу, в красі є вищий сенс. Ну риба, це ви знаєте, є символ Ісуса Христа і його. Він теж був рибою, яку зловили. “Букет після дощу” він назвав це, а це спогади дитинства, це вже осколки, їх немає - бабусине горіхове варення”, - каже Директор єреванського будинку-музею Сергія Параджанова Завен Саркісян.
Колажі - мова, якою можна висловити навіть хворобу. Наприклад, Параджанов за допомогою звичайнісіньких голок міг зобразити "інфаркт". Себе митець бачив на іншому світі у вигляді святого, тому й ляльку-автопортрет назвав "Параджанов у раю". Словом, у цьому мистецтві вже не було ніяких цензорів і редакторів. Свого часу виставку колажів у Києві відвідала рекордна кількість поціновувачів - 42 тисячі за місяць. Щодо інших міст - привезти "фірмове" натхнення від Параджанова, яке старанно зберігають в Єревані, надто складно.
“Я їздив до міста Алчевськ, там цей табір Перевальский і там теж вони просили: привезіть виставку. Ну зрозуміло, що це пов'язано із засобами, повинен знайтися спонсор якийсь, зараз це стало складно”, - сказав Директор єреванського будинку-музею Сергія Параджанова Завен Саркісян.
Відомо, що Параджанов мав сміливість знімати кіно про те, чого не хотіла бачити радянська влада, до того ж робив це винятково, тому митець двічі відсидів у в`язниці та довгі роки перебував в творчому анабіозі як режисер - знімати йому забороняли.
"У храмі кіно є зображення, світло і реальність, Сергій Параджанов був майстром і господарем цього храму…", - казав видатний Жан-Люк Годар.
Параджанова радянська влада таки вигнала з цього храму. Але геній завжди казав: найстрашніше - проґавити прекрасне! і жив так, аби не лише споглядати красу, а й створювати її.