Їх виловлюють аж поки не почнеться нерест. Жаб, які вже відклали ікру не їдять - м'ясо стає жорсткішим, а тварина отруйнішою. У тутешніх водоймах водиться з десяток видів жаб, та їсти, кажуть, можна лише одну - ставкову.

Павло Воронич ("мисливець" на жаб): “Ми збираємося по двоє. Вночі ліпше, бо вони виходять з води на берег паруватися - то їх лише брати. Я назбирав 2,5 кіло за годину”.

Їсти у жабах можна лише стегенця, тому їх одразу на місці і чистять. Для того, щоб назбирати кілограм таких лапок, треба виловити 80 жаб. Для села - це своєрідний бізнес. Все, що вполювали, здають у магазини або ресторани. Кілограм жаб’ячих стегенець оптовики закупляють по 200 гривень. І якщо для селян такий промисел - це спосіб заробити, для місцевого керівництва - це привід для занепокоєння.

Михайло Біган (Тур’я-Реметівський сільський голова): “Якщо огульно підходити до цього питання, і всі почнуть виловлювати і вбивати жаб, то через 1-2-3 роки - їх взагалі не залишиться, і будемо тільки згадувати і дивитися в книги, як дивимося зараз на окремі види, які вже зникли з лиця землі”.

Хаотичний сезонний бізнес контролювати неможливо - кажуть ті, хто проти виловлювання жаб.

Володимир Данканич (вчитель Тур’я-Реметівської школи): “Є замовники, які замовляють - і діти ловлять, заробляють собі, допомагають батькам, наприклад. Для дітей це спортивний інтерес”.

Як готують жаб’ячі лапки на батьківщині цієї страви - у Франції, у Тур’ї-Реметі не знають. Тут свої рецепти. Найчастіше їх підсмажують в олії, а інколи роблять навіть шашлики на відкритому вогні.

Ірина Слава (кухарка): “Жаб’ячу лапку беремо, валяємо в муці, потім в яйце, потім в сухарі і ставимо на розпарену сковорідку”.

На цій тарілці майже півкілограма жаб’ячих стегенець і година чиєїсь кропіткої роботи. На смак - куряче м'ясо. Подають його, як правило, із салатами і вином. Тут кажуть - готувати делікатес вміє кожна господиня, бо це є візитівкою їхнього села.