Багато українців з певним піднесенням сприймають нові вибори або призначення нових керівників того чи іншого відомства.
Вибори не просто дають відчуття новизни та надію на краще майбутнє. Вони дають полегшення від того, що з хати винесли старе сміття. Те ж саме зі звільненням одіозних чиновників, міліціонерів, прокурорів тощо.
Але не варто обманюватися. Зміна прізвища на дверях кабінету або вивіски при вході до міністерства чи відомства не означають нічого. Це ілюзія.
Це стосується і обрання нового президента чи парламенту, і призначення нового генпрокурора.
От і зараз відчувається певна сатисфакція від того, що Ярема пішов. Як і Азаров – не будучи звільненим з ганьбою, а написавши заяву. А це не що інше, як черговий ляпас нам. Я вже навіть не ставлю питання чи посадив він трьох друзів чи збирався це зробити. Смішне питання.
Ніякого полегшення і поліпшення нема і не буде. Я дуже хочу помилятися. Дуже.
Але зміна обличчя не є критерієм змін в системі, не є показником ефективності кадрової політики, не є ознакою реформ саме по собі. І це не означає, що так як було – більше не буде.
Отож нема чого зітхати чи покладати надії. Не вір, не бійся, не проси.
Новий Генпрокурор має виконати дані ним же обіцянки, повинен зробити те, що повинен по закону і совісті. Якщо ні – повинен піти. Разом з тим, хто його лобіював, хто розділяє з ним відповідальність, хто її на нього, з рештою, перекладатиме.
Читайте також: Призначення Шокіна – ще не шок: чого очікувати від нового Генпрокурора