У ній беруть участь 27 країн, а керує проектом Австралійська науково-дослідницька організація (CSIRO).
Для досліджень вчені використовують мережу спеціальних морських зондів. Півтораметрові роботизовані буйки глибоко під водою вимірюють температуру та рівень солоності океану і регулярно надсилають ці дані до центру.

Сьюзен Віджффелс (науковець CSIRO): “Внизу є спеціальна кулька, яка може надуватися та здуватися. Змінюючи таким чином об'єм, буйок може плавати вверх та вниз. Зверху є сенсорна установка, яка з високою точністю вимірює температуру, солоність і тиск. А на самій верхівці є антена. Коли буйок спливає, то передає через неї інформацію, а ми можемо визначити точну позицію зонда. Такий цикл відбувається зазвичай за 10 днів. Більшість часу буйки знаходяться на кілометровій глибині, де холодно, темно, а вода не забруднена. Потім у певний момент вони опускаються ще на один кілометр, збирають інформацію та повертаються на звичну глибину”.

Перші буйки запустили 10 років тому, зараз їх близько 3000. Науковці стверджують - дані з цих зондів дуже важливі для вирішення проблеми глобального потепління. До прикладу, кількість опадів безпосередньо в океан відображає кліматичну ситуацію на суші. А порівнявши рівні солоної та прісної води, можна з'ясувати як часто йдуть дощі у тому чи іншому місці.

Опираючись на ці дані, дослідники з'ясували, що кількість опадів постійно збільшується. Внаслідок цього кліматичні умови стають більш вираженими.

Сьюзен Віджффелс (науковець CSIRO): “Там де волого стане ще вологіше, де сухо - буде ще сухіше. Відображення цього ми вже бачимо на поверхні океану”.

Дослідники б'ють на сполох. Середня температура поверхні океану за 50 років підвищилась на 0,4°C. А останні дослідження підтверджують, що на глибині вода також стає теплішою. Науковці сподіваються - з огляду на ці дані світова спільнота більше перейматиметься проблемами глобального потепління.