Історія перша. Нам гроші не треба!

Історія друга. Слова не дотримав – гроші не отримав!

Історія третя. Молоді українці старої закалки

Історія четверта. Я вже думала завязувати з історіями про "важкі попи" українців, але до рук наче спеціально втрапила ще одна, яка здалася мені аж дуже епічною.

Коли мій брат нарешті зявився на селі у мами, їй аж руки засвербіли його постригти – так заріс. Огризнувся, що ніколи йому було у столиці, от якби прямо тут, він не проти вийти з образу Кінг-Конга. Мама на радощах набрала телефон єдиної у селі перукарки і запросила прийти у будь-який зручний для неї час – попереду два вихідні, ми весь час будемо дома.

Треба сказати, що Ірка саме так і намагається заробляти собі на життя – ходить селом і всіх стриже. Перукарка з неї так собі, та й клієнтів небагато – село невелике. А ті, кому Ірка вже зовсім не догодить, то їдуть за новими стрижками у район.

Я це до чого – не прийшла Ірка ні в суботу, ні в неділю. Так і поїхав мій брат, як був. Але у понеділок відзвітував мамі, що постригся дорогою на роботу. Гроші заробила не Ірка, а молоденька перукарка "За 30 гривень".

P.S. У Ірки дуже хворіє мама, і буквально за пару тижнів до описаної історії на її операцію збиралися всім селом – давали люди, хто скільки міг – і по 10, і по 2 гривні.

Заробити за 20 хвилин 50 гривень Ірці, видно, виявилося замало.