"Попри запевнення, які були надані вищим політичним керівництвом України, протягом останніх п’яти місяців не сталось жодних суттєвих зрушень вперед", – написали Пол Ворвік та Маркус Річардс у листі до уряду, який і називають головною причиною своїх проблем. "Жодна з дій, які знаходяться під контролем уряду, не була виконана. Навпаки, рівень політичного втручання у роботу "Нафтогазу" продовжує зростати" – це все цитати.

Гальмом реформ у "Нафтогазі" називають віце-прем'єр-міністра Володимира Кістіона, але він є лише тінню прем'єр-міністра Володимира Гройсмана. Одна з головних причин конфлікту – Кабмін не дає зелене світло прибрати прокладки Фірташа з розрахунку за поставлений газ населенню. Крім того, СБУ зриває призначення нового керівника "УкрТрансГазу" поляка Павела Станчака, якому не дозволяють вирішити питання з доступом до державної таємниці.

"УкрТрансГаз" тривалий час був корупційною годівницею. Але звільнений з посади колишній керівник Ігор Прокопів, якого називають ставлеником Мартиненка та Фірташа, замість ганьби знайшов захист у керівництва уряду. Він був призначений куратором всього "Нафтогазу", але вже в статусі заступника міністра енергетики.

Читайте также: Як Порошенко та Луценко відкрито дискредитують ідею антикорупційного суду

Зрештою, замість того, щоб виправити ситуацію, на відставку наглядової ради "Нафтогазу" влада відреагувала темником про те, що європейці пішли нібито через необхідність заповнювати електронні декларації. Хоча навіть сама логіка підказує, що в разі такої мотивації вони могли би пропрацювати ще півроку.

Ще один демарш, про який не писали в пресі, стався через призначення на конкурсах керівників держкомпаній, які стають дійними коровами для корумпованих політиків. Для цієї процедури було створено номінаційний комітет, до якого увійшли міністри й іноземці. Але, всупереч протестам незалежних членів, головою державного аеропорту "Бориспіль" призначили Павла Рябікіна, після чого обурений глава представництва МВФ Джером Ваше оголосив про вихід зі складу номінаційного комітету.

При чому, він супроводив це нищівним листом: "Не знадобилося багато часу, щоб помітити, що номінаційний комітет не відповідає тим очікуванням, що на нього покладалися". Джером Ваше в своєму листі згадує, як призначали керівника "Борисполя".

Все це вказало на неспроможність комітету привабити та залучити найкращі таланти, що їх потребують стратегічно важливі держпідприємства України для свого формування та доброчесного управління. Коли ж воля подолати ці вади призведе до змін, що робить корисною участь міжнародної спільноти, я, певна річ, радо знову братиму участь,
– написав він.

Але до номінаційного комітету протягом року він так і не повернувся – поїхав з України по закінченню своєї місії. Процес призначення глав держкомпаній на конкурсах простоював все перше півріччя, а значить, кожен день хтось отримував свій інтерес з цих потоків. Ще більш кричущий саботаж відбувається з реформою СБУ, яку повинні позбавити права розслідувати економічні злочини. Уже півтора року без відповіді з боку України лежить проект Концепції реформування, який було підготовлено офісом зв'язку НАТО і місією допомоги Євросоюзу.

Читайте также: Чому СБУ систематично наїжджає на малий та середній бізнес

Документ блукає коридорами Банкової, і ніхто не бере на себе відповідальність сказати європейцям правду – Порошенко розглядає СБУ як особисту вотчину, за допомогою якої можна влаштовувати переділ ринків і політичні переслідування. Але інша правда полягає і в тому, що без реформи СБУ неможливо зближення з НАТО. Тому всі розмови про подачу заявки на членство без реальних дій – це просто піар напередодні майбутніх виборів.

Аналогічний колапс реформ стався у парламенті, який брав на себе зобов'язання втілити найкращі європейські практики в рамках широко розпіареної програми, яку минулого року було підписано з Європарламентом. Тоді європейську столицю відвідали голови фракцій. В Київ приїхала місія на чолі з колишнім спікером парламенту Євросоюзу Петом Коксом. На ньому попіарилися всі. Але результат реформи самого парламенту за півтора року – нульовий!

Хоча парламент міг би вирішити хоча би питання конфлікту інтересів – це те, що перетворило нинішню Верховну Раду на найбільший бізнес-клуб Європи. Україна заходить в період застою. Мова вже не йде про нові прориви – добре було би захистити ті нечисельні завоювання, які вдалося досягнути після Революції гідності. Україна з її унікальними можливостями, освіченим населенням, транзитним потенціалом може жити набагато краще, але це потребує тотального оновлення влади.