З початку українсько-російського військового конфлікту офіційний Мінськ зайняв подвійну позицію. З одного боку, він не визнав анексії українського Криму режимом Путіна, з іншого – активно співпрацює з Росією у військовій сфері та галузі безпеки. Однією рукою допомагаючи українським збройним силам поставками військових тягачів білоруського виробництва та поставками солярного палива, іншою арештовує та саджає білоруських добровольців, які борються проти російської військової агресії на Донбасі.
Проте маю визнати, що загалом війна на Сході України сильно допомогла відновити міжнародні позиції Лукашенка. "Бацька" зайняв активну позицію та сповна скористався можливістю вийти з міжнародної ізоляції, де перебував протягом багатьох років. Сталося небачене: у гості до президента Білорусі потягнулися зірки першої величини – Ангела Меркель та Франсуа Олланд.
Читайте также: Чи відповість Росія за збитий Boeing 777
Лукашенко прокоментував це у своєму фірмовому стилі, хитро примруживши оченята: "Я тепер не останній диктатор Європи", – певно натякаючи, що зараз ця роль перейшла до лідера союзної йому Росії Володимира Путіна.
Наразі Лукашенко відчуває, як Кремль все більше заганяє його у глухий кут. Російська влада хоче від нього остаточної визначеності. Мовляв, він до кінця, точніше сказати, до повного кінця з Москвою. Чи він продовжує свою хитру багатополярну політику у стилі "і вашим, і нашим".
Зрозуміти "Бацьку" нескладно. Багато років він оточений своїми лампасними генералами армії та КДБ Білорусі, чимало з яких закінчили московські військові академії та є випускниками вишів ФСБ Росії. Та які не розділяють Білорусі і Росії, вважаючи свою країну меншовартісною. Російські спецслужби доволі впевнено почуваються на території сусідньої Білорусі. Приблизно такими були стосунки по субординації між Радянським Союзом та країнами соціалістичного табору.
Читайте также: "Путін з іншим обличчям": на що вказує авторитаристська поведінка Навального
Нічого дивного, що у цьому проросійському серпентарії Лукашенко відчуває постійну загрозу своєму режиму. Адже питання остаточного злиття Білорусі та Росії в єдину державу так і лишається відкритим. Хто завадить тому, що області Білорусі будуть включені на правах суб’єктів до складу РФ? Тільки "Бацька". Не буде його, на його місце Кремль миттєво поставить місцевого Захарченка або Плотницького – і прощавай незалежна країна сябрів.
Тому Лукашенко хоче заручитися підтримкою України, яка вже виборола свою суб’єктність на міжнародній арені та може виступити адвокатом Білорусі перед західними партнерами. Ще одна тема закритих консультацій – спільні білорусько-російські військові навчання "Запад 2017", про які я детально розповідав у одній із попередніх програм.
Є ризик, що після їх завершення росіяни залишать своїх військових на території Білорусі. Це створить серйозні проблеми безпеці України, Польщі та Литви. Цілком очевидно, Лукашенко прагне переконати Порошенка, що з одного боку ніякої загрози не буде, з іншого – що він реально не впливає на хід навчань. Загроза повторення гібридного сценарію для Білорусі зростає. Росія не зупиниться перед тим, щои остаточно знищити незалежність Мінська. І Лукашенко, як справжній диктатор, це прекрасно відчуває.
Читайте также: Почему ГПУ взялась за нардепов-коррупционеров только сейчас