Матеріал, з якого виготовили плити, автори тримають у секреті. Кажуть, він дуже бюджетний. На художню ковку - таким був первинний задум - не вистачило грошей.
Микола Джичка (художник, співавтор проекту): “Є пропозиція - чому б ці стації не зробити в металі? Не барельєф, а ковка, чи чеканка по металу. В нашому регіоні це досить популярний вид мистецтва, який широко використовується на Гуцульщині”.
Великодню тематику інсталяції органічно поєднали з монументом, присвяченим символу зародження життя. Славнозвісний яйцепам'ятник пережив у минулому акти вандалізму. Аби не завдати йому шкоди, монтаж цієї оздоби міста продумали до найменших деталей.
Мар'ян Андрухів (дизайнер, співавтор проекту): “Проводились навіть лазерні обрахунки пам’ятки, фактично ми до міліметра вписались у споруду. Середина конструкції є рухомою, тому технологічно це було складно. Непросто було й самі барельєфи виготовити, оскільки це не є робота скульптора, вони виготовлялися машиною”.
Хресна дорога налічує 15 станцій. У цій композиції - лише 14. Останню, яка зображає Воскресіння Христове, у інсталяції замінила чималенька писанка у традиційному прикарпатському колориті. Мистецька Хресна Дорога не лише прикрасила, але й об'єднала місто. Адже над створенням Великодньої композиції працювали представники різних християнських конфесій.
Роман Ферлей (дизайнер, співавтор проекту): “Пан Микола - православний, пан Мар'ян - римокатолик, а я - греко-католик. Плюс ті люди, що приймали участь у цьому проекті, також є з різних конфесій. І ніяких суперечностей чи запитань, навіщо нам усім це треба, чи це підходить певному обряду, не виникало взагалі”.
Та й саме Великоднє свято згуртувало християн західного та східного обрядів - цьогоріч вони відзначають його синхронно.