Разом з молоддю у камері сиділи й місцеві депутати і міський голова.

"Є дві камери, камера хлопців, камера в якій сидять хлопці і камера в якій сидять дівчата, тобто вони сидять окремо, і в камері кожній є програмовий, який має зв’язок з комендантом, тобто це людина, яка стукає мені, коли виникає якась потреба", - каже комендант заходу Вікторія Коляда.

У камері хлопці та дівчата спілкувалися між собою, слухали лекції, співали народні пісні, писали один одному листи. А дві з половиною години учасники провели у повній мовчанці. Це - час для роздумів. З плеєрами, телефонами і навіть годинниками до камери - зась, їх забирали при вході.

"Спочатку був певний страх, чи брати участь чи ні, що там буде, невпевненість, а потім погодилася. В такому заході можна подумати, як колись було, як ті повстанці колись сиділи невинні", - каже учасниця акції Тетяна.

"Вже відчувалося те, що досить незручно, незвично, коли тут же ж відсутні годинники, ти вже не можеш якось контролювати, через вікно чуєш, як ходять люди, машини їздять. Це швидше якийсь такий певний позитив, що не все втрачено", - каже учасник акції Володимир.

Учасників годували вівсянкою, вермішеллю швидкого приготування, хлібом та чаєм - організатори хотіли у повній мірі відтворити тюремну реальність повстанців. Щоб сповна відчути дух минулого, учасникам навіть дозволили переночувати у карцері.

"Негатив тут все ж таки лишився і коли заходиш в будь-яке з цих приміщень, все рівно цей негатив на тебе тисне, ти його відчуваєш. Навколо є сотні десятків експонатів і розповідей про ті події, які були, тому починаєш їх читати і десь таке враження, що ти думками опиняєшся в тому часі", - каже учасник акції Сергій Надал.

З року в рік акція збирає учасників з різних молодіжних організацій. За шість років її проведення, вже близько сотні тернополян провели добу в ізоляторі КДБ.