Ну, чесно кажучи, таке вже третю зиму коїться. Щойно сніг випаде і бойові дії унеможливлюються самою матінкою Природою – в Україні починається колотнеча на тему: хто кому зрадник. Можна називати це "планом Свистун", а можна – одвічною українською звичкою, про яку ще пан отаман Іван Сірко казав:

В Україні що не козак – то сотник, що не полковник – то гетьман.

Тож дід не вельми переймається.

А тим з вас, любі мої галасливі та палкі хлопці і дівчата, які готові нині одне одному бодай вуха місцями попереставляти – хто за Чаєчку, хто за Шоколадку, а хто за Кіндзмараулі – просто нагадаю одну цитату.

Найшкідливішим для революційного руху, який своїми ідеями мобілізує народ до боротьби, є якраз притуплювання, підмінювання його ідей, створення баламутства щодо його ідеологічних, програмових і політичних позицій. Коли це роблять вороги і політичні противники, то їх намагання завжди мають менший вплив. Але значно більше шкоди може постати, якщо таку роботу проводять такі чинники, які зараховуються до складу самого руху та мають будь-яку легітімацію виступати від його імені.

(Степан Бандера, стаття "Фальшування визвольного руху", 1954)

Тож шануйтеся, мої хороші. А ті, хто нині колотнечу заводять, нехай подумають, а чи не фальшують вони визвольний рух?

Читайте також: Війна все ще буде довгою. Не свято ще