Отака «Рома» вже подібна на справжню вовчу зграю. Тепер про початок сезону із безпорадною грою Giallorossi навіть не хочеться згадувати. Тим паче, що з пам’яті фанів він остаточно стертий тріумфом у капітолійському дербі – найбільш пристрасному з існуючих.
Останнє протистояння Вічного Міста могло бути ще палкішим та барвистішим, якби на поле вийшов Він. Імператор Франческо Тотті пропускав матч через дискваліфікацію. Розказувати про роль Ческо в новітній історії римського футболу можна, але для цього потрібно знайти час для написання книги. Мене ж, нехай пробачать римські боги моє святотатство, впродовж усієї гри не покидала одна нав’язлива думка – відсутність Тотті на руку саме «Ромі». Так-так! Дуже важко було би комусь із «романістів» грати в цьому матчі не через Тотті – це зрозуміло. Та справа навіть не в цьому. В матчі проти «Лаціо» Раньєрі отримав можливість зіграти улюблені 4-4-2. Класична схема, яку Імператор не просто не сприймає, але через яку відкрито конфліктує з наставником. Зважаючи на ідолопоклонство «романістів», на компроміси задля залагодження гострих кутів доводиться йти саме тренерові. Цього разу – ніби подарунок фортуни. Нема капітана – нема проблеми.
Нарікати на суддівство – справа слабких. Цьогорічне «Лаціо» слабкою командою не виглядає, однак Едоардо Рея від гнівних стріл у бік арбітра не втримався. Я не піддаю сумнів правомірність призначення жодного з двох пенальті у ворота «орлів». Але якщо зважити на три (!) 11-метрових не призначених у протилежному карному майданчику… Справа не в тому хто грав сильніше, справа в тому, що арбітр помилявся і це вплинуло на долю матчу. А інший арбітр придумав пенальті у ворота «Брешії» і врятував від поразки «Інтер». Пора повертати на Апеніни пана Коліну?
Психологічну перевагу «Рома» отримала ще перед грою. У футболі, як відомо, дрібниць не буває. А якщо йдеться ще й про основну гру сезону… Ви можете сміятися, але я достатньо наспіл кувався з футболістами, щоби зрозуміти наскільки важливу роль у їхньому житті посідають різноманітні забобони. Поразку «лаціаллі» я особисто спрогнозував після того, як дізнався, що перед дербі Олімпія не літатиме. Олімпія – живий символ клубу. Орла придбали та видресирували цього року. І з початку сезону він перед кожним матчем літав над «Стадіо Олімпіко». Жодної з ігор, що їх відкривала птаха, «Лаціо» не програло. На дербі проти «Роми» Олімпію не випускали. Може й правильно… Для чого провокувати «романістів» на полювання? Для чого травмувати птаха? Втім, я упевнений, що інфа про відсутність орла хай підсвідомо, але вплинула на налаштування футболістів із обох сторін…
Поразка в дербі – це потужний, болісний удар. Однак цього разу прихильникам «Лаціо» повинні його мужньо витримати. Адже їхня команда грала гідно, програла через підозрілі обставини і врешті залишилася на вершині таблиці. Вже невдовзі на стадіон повернеться Олімпія і кружлятиме, вселяючи в «небесно-блакитних» дух переможця. Але основне, що в римлян залишиться Едоардо Рея – тренер, який покликаний вписати нову сторінку в історії клубу. І здається мені, що перемог на цій сторінці не бракуватиме.
Йому 65 років і він ніколи не був у Лізі Чемпіонів. Але він спромігся на справжній подвиг, піднявши іншу блакитну команду – «Наполі» – із дня футбольної Італії, із Серії С1 – у єврокубки. До яких вершин тоді підніме тренер команду Серії А?
«Лаціо» - це мій Дзонколан*, вершина, яку я повинен підкорити будь-якою ціною» – сказав Рея. Тож сідайте зручніше перед телеекранами та спостерігайте, як усе вище здіймаються орли. Адже не лише я вже засумував за сильним «Лаціо», чи не так?
===========================
* - найбільш крута гора Італії, окраса велобагатоденки «Джиро д’Італія». Довжина підйому – 10 км., крутизна сягає 22º.