Бойко ліниво гамселив Ляшка пантофлею, аби не розбудити інших депутатів, які задрімали над своїми блекберями та дев'ятими з половиною айфонами, роздивляючись нові яхти та маєтки на Бабамських островах. Ляшко не менш ліниво відмахувався вилами та позіхав, згадуючи, яких скотиняк він ще не викрив у наявності єврейської мами.

Десь вдалечині гуло: це біля будови МВС зібралася юрба претенденток на посаду заступниці міністра з питань культурно-мовного обміну з республікою Вануату – дівчата всі, як одна, були молоді, дуже кваліфіковані, декотрі навіть малолітки. На них із заздрістю дивився Балашов, який пустив коріння неподалік, біля будівлі Нацбанку. Він та його прихильники так довго стояли там, що проросли і не могли зрушити з місця, утворивши просто перед Нацбанком невеличкий скверик з розлогих бовдурів. Іноді до них чаєчкою прилітала Тимошенко, тужливо крякаючи та серючи їм на голови черговими обіцянками. З будівлі МВС час від часу вибігала Деканоїдзе, вчергове подаючи у відставку та вчергове повертаючись.

Петра Олексійовича Порошенка на робочому місці не було: його запросив на обід щойно обраний президент шкільної ради приватної гімназії для особливо обдарованих батьками дітей міста Потакет (штат Род-Айленд, США), і він поспішив скористатися нагодою і заручитися підтримкою американського істеблішменту на Мінських переговорах. Американський істеблишмент в особі капловухого семикласника в окулярах приязно слухав та співчутливо хитав головою.

Армія стояла, де й була, вгризаючись в землю і проклинаючи сепарів, ху*ла, Мінськ, Пінськ та Брянськ, а з ними – депутатів, посадовців, партії, рухи та суспільні об'єднання. Волонтери підвозили їм все, що тільки могли й не могли, а в спини їм летіли звинувачення в поганій роботі, недолугості та непотрібності. Здавалося, лише їм – солдатам та волонтерам – було ще якесь діло до України.

Йшла гібридна війна...

Читайте також: Дід Панас про перший наслідок перемоги Трампа