Це наймолодша його частина, адже першу станцію тут відкрили лише сорок років тому, а ще – найкрасивіша, адже всі зупинки, яких тут є понад два десятки, вирубали у скалах глибиною 20-30 метрів, а опісля нанесли на них темно-сині розписи. Вся композиція нагадує кам’яний грот, виконаний у давньогрецькому стилі. Однак це не єдина атракція стокгольмської підземки. Потрібно чимало часу і натхнення, аби роздивитися цю найдовшу у світі художню галерею, зокрема її зупинки "Королівський сад", "Ратушу" чи "Західний ліс". Проте крім тематичного різноманіття станцій, приємно дивує і сама робота тамтешнього метро. Не минає і 3-4-ох хвилин, як ти вже легко і без зайвого шуму їздиш містом, що гармонійно поєднує в собі королівську розкіш і скандинавську стриманість, середньовічну архітектуру і модерний її вияв, швидкі потяги, які мчать коліями, та кораблі, що у невеликому порту мирно очікують чергової поїздки по морському каналові, на якому, власне, і стоїть місто.

З першими вогнями модерного центру та святковими різдвяними вогниками майже у кожній стокгольмській квартирі на старих вуличках враження про столицю Швеції впродовж двох днів ставали повнішими і, зрештою, перевершили наші очікування. Відтак, узагальнивши побачене і сприйняте, а також – глибше взявши до уваги національні, культурні, релігійні, соціальні та психологічні риси шведського народу, можемо розповідати про певну картину життя цієї нації, про яку говоримо у стереотипах, тобто усталених думках чи припущеннях. Саме вони приблизно описують устрій шведів, їх до уваги беруть чимало іноземців, які мають намір відвідати країну північних скандинавів.

1. Зовнішність

Одним із найпоширеніших стереотипів щодо шведів є їхній фенотип. Здебільшого представників цієї країни описують як високих, міцних статурою, світлих, із блакитними чи зеленими очима. Два останні показники стосуються переважно жінок. Загартовані холодом і тривалими зимами, які тут аж ніяк не є приводом для депресій, шведи виглядають свіжо і молодо. Багато чоловіків, особливо у Стокгольмі, стежать за модними трендами. У цьому пересвідчуєшся тоді, коли бачиш молодого шведа, який несе у руках пакети із назвами світових брендів одягу чи носить акуратно укладене густе волосся.

Ще однією умовою чудового вигляду жителів цієї країни є регулярні заняття спортом: від пробіжок у парках, катання на велосипеді, тенісу до спортивної гімнастики, якій тут надали сучасних обрисів. Бонусом до такого активного життя є і правильне харчування, яке не включає солодкого та мучного, натомість "схвалює" овочі, фрукти, каші. Відтак ви будете здивовані, не побачивши на вулицях, зокрема, Стокгольма, товстих шведок. Адже спортивний спосіб життя, правильний раціон та генетична складова, адже як-не-як вони є потомками вікінгів, забезпечує шведам одну з найдовших тривалостей життя в Європі та світі (у середньому – 80-81 рік).

Варто зазначити, що шведи – це сімейний тип нації. Прогулюючись стокгольмськими вуличками, ми натрапляли на чималу кількість пар, біля яких поруч могли крокувати троє-четверо дітей, або які везли коляски, з яких на нас дивилися двійнята чи близнюки. Як на мене, така дітонароджуваність шведок зумовлена кампанією проти старіння нації, а також є результатом штучного запліднення, яким у цій країні послуговуються нерідко. Не ігнорують у Швеції і декретів для чоловіків, молоді татусі охоче виховують дітей, заміняючи у цій справі своїх дружин. До речі, можу сказати, що цілком вписалася у фенотип шведок і, гуляючи містом, почувалася тут майже своєю.

Однак такий стереотип, як на мене, виправданий лише частково. Незважаючи на те, що чоловіки цієї країни входять до топ-10 найвищих у світі, а жінки після українок посідають другу сходинку за красою, такими даними природа обдарувала далеко не кожного шведа. Якщо ви зустрінете чоловіка чи жінку, які будуть нижчими ростом, ніж типові представники цієї нації, матимуть тендітнішу тілобудову чи темний колір волосся, то не варто одразу думати, що перед вами іноземець. Це цілком може бути ще один дружелюбний швед. До речі, поговоримо і про те, наскільки шведи відкриті до інших людей, зокрема і до тих, хто приїжджає здалеку.

2. "Зарезервованість"

Багато тих, хто відвідував Швецію, перебільшують стосовно небажання жителів цієї країни йти на контакт. Звісно, при першій зустрічі з вами вони не будуть розмовляти про проблеми особисті, та й у гості без попереднього запрошення тут не заходять, однак охоче підкажуть вам, як пройти до тієї чи іншої вулиці або знайти музей, який вас цікавить. Скажу, що в цьому ми з дівчатами переконалися тоді, коли з десяток разів запитували у пересічних шведів, як дістатися метро чи центрального автовокзалу. Ніхто нам у такій допомозі не відмовив, навіть питали тоді, коли ми ще не встигли про це попросити.

Ще один величезний плюс шведів у тому, що вони не будуть осуджувати іноземців за те, що ті не розмовляють їхньою мовою. Навпаки, англійською тут будуть говорити як молоді, так і люди поважного віку.

Більшість дослідників характерних особливостей розвитку тих чи інших націй таке не надто охоче бажання шведів відкритися іншим пояснюють історико-географічними чинниками. Зі самого початку свого існування ця країна була ізольованою від решти Європи. Її невелика чисельність населення, яку спостерігаємо і зараз (а це майже десять мільйонів осіб), зумовила нелюбов скандинавів до чужинців. Проте вмінню бути однією нацією у шведів треба ще повчитися. За будь-якої небезпеки – чи то війни, а чи голодних зим – шведи охоче гуртувалися і допомагали одне одному: на благо провінції, а тому і суспільства. Звісно, життя типового шведа не обмежується лише простором домашнім і трішки більше. Є ще сфера робоча. Саме до неї вони ставляться з особливо підвищеним почуттям відповідальності.

3. Працелюбність+релігійність

Модель шведської економіки, яка виникла ще у минулому столітті, мала за мету забезпечити кожного жителя цієї країни всім необхідним. Тому у шведів сформувався тип північного колективізму, коли один член суспільства відповідальний за свої вчинки як перед собою, так і перед усім суспільством загалом. Таку філософію важко не помітити і в тому, як шведи ставляться до своєї роботи. Вони майже ні дня не можуть прожити без ділових зустрічей. Тому іноземців часто дивує, що одні перемовини можуть бути підготовкою до наступних, що також стануть своєрідним "додатковим заняттям" перед найважливішою зустріччю.

Ще одна особливість шведських офісів – це постійний запах кави. Цей напій шведи п’ють у чималих дозах, а своє ділове життя не уявляють без так званої фіки – кавової паузи. І до цього доводиться звикати, адже у цій країні існує неписане правило – так званий закон Янте. Згідно з ним усі шведи рівні, більш-менш однакові і живуть за спільними правилами. Ось чому намагатися прищепити їм новий погляд на речі означає втратити з ними контакт.

Відбиток на такий суспільний устрій наклала і релігія. Після того, як церква у Швеції стала повністю протестантською, в народу почав змінюватися погляд на життя. Зокрема, роботу вони почали сприймати не лише як обов’язок, а й як певну духовну вартість, тобто професійна діяльність стала не лише способом утвердитися в обраній сфері та заробляти гроші (середня зарплатня шведів – 4-7 тисяч євро), а й інструментом для розширення морально-духовного аспекту.

4. Екологія

Однією зі сфер так званої етики поведінки шведа є і бережливе ставлення до навколишнього середовища. На високому рівні екології, яка була б благом не лише для поколінь теперішніх, а й майбутніх, вони, в буквальному та в хорошому сенсах слова, схиблені. Зокрема, до цього жителів країни заохочує так звана система переробки відходів Pant. Той, хто приніс пластик чи скляні пляшки, попередньо їх розсортувавши (процес, який багато хто з іноземців сприймає як забавку), отримує певну суму грошей. Здається, такий підхід у Скандинавії дієвий, адже у 2012 році на сміттєвих заводах утилізували майже 90% усіх алюмінієвих банок і поліетиленових пляшок. Тому сьогодні на полігони, розташовані за містами, вивозять лише 1% твердих побутових відходів. До слова, у деяких містах Швеції їх переробляють на біогаз, яким "харчуються" автівки. До речі, про них.

Ще одним усталеним стереотипом іноземців щодо шведів є такий: кожна сім’я цієї країни має в гаражі Volvo. Зрештою, а чому б це не мало бути правдою, якщо автівки цієї марки – практичні, надійні, безпечні, екологічно чисті та порівняно недорогі: як під час купівлі, так і протягом сервісу? Іншим національним брендом автомобілів у Швеції є Saab, виробництво якого намагалися врятувати у 2011-му році, однак конвеєр його виробництва таки зупинився.

На вулицях Стокгольма нам часто траплялися Audi, Toyota та Mercedes елітного класу. На останніх, до речі, часто їздять таксисти. Найімовірніше, що так вони хочуть подбати про комфорт жителів, за що і вимагають недешевої оплати. Ще одна характерна риса шведських водіїв – це посилена обережність на дорогах та повага до пішоходів. Жоден із них не посмів проїхати перед нами на переході чи навіть посигналити, коли ми, наприклад, перейшли дорогу у трішки сумнівному для подібних справ місці. Однак із чим у шведів туго, так це з автостопом. В цьому ми переконалися тоді, коли після прильоту в Нікопінг вийшли на дорогу та протягом майже години намагалися спіймати автівку.

Можливо, так допомогти шведи не захотіли тому, що не здатні одразу впустити у свій простір чужинців. Зрештою, як і ми не одразу могли змиритися з фактом, що у цій країні усе – починаючи від звичайного бутерброда до картки користувача метро – не має нічого спільного з українськими реаліями.

5. Дороге життя

Судячи з речення попереднього, не важко здогадатися, що мова піде про ціни у Швеції. Передовсім, скажу, що зараз одна шведська крона дорівнює трьом українським гривням. Зрештою, це не долар і не євро, які підскочили до 28-30 гривень. Однак, коли після невдалого автостопу нам довелося купувати квитки на автобус в обидві сторони, ми виклали з кишень майже по три сотні крон, а це – близько дев’ятиста гривень! За можливість добу їхати метро ми заплатили понад триста гривень, а у понад тисячу нам обійшлися дві ночі в одному з найдешевших хостелів. Коли мені дуже схотілося м’ясного, без якого я не можу прожити і дня, ми вирішили пройтися ближніми до нашого дводенного помешкання вулицями. І, побачивши перед собою цінники, де кола і хот-дог у типовому кебабі коштують крон 70-90, одразу звідти йшли. Тому радості не було меж, коли вдалося відшукати два бутерброди за 35 крон. Принаймні, я мала чим двічі повечеряти.

Окрема тема у Швеції – це алкоголь. Впродовж робочого тижня на вулицях Стокгольма ти не побачиш нетверезих шведів. Веселяться тут у вечір п’ятниці або суботи, однак ні в якому разі в неділю. Це пояснюють ще й такою особливістю характеру скандинавів: коли вони п’яні, то можуть безпардонно жартувати чи відкритись навіть іноземцеві. Проте в понеділок швед повертається до робочого ритму і робить вигляд, що то не з його жартів сміялося півклубу. Відтак, можна зрозуміти, що обіг алкогольних напоїв тут серйозно контролюють, причому не власники яток або кіосків із пивом, вином чи іншими напоями із градусом, а держава. Це цілком пояснює той факт, що на двадцять тисяч шведів розрахований один магазин спиртного, тоді як у нас так званою "пивною будкою" буде користуватися одна-дві сотні людей, і тут, якщо прийдеш за оковитою втретє, навіть не подумають сказати того, що частенько доводиться чути шведам: "Вже втретє. Ви сьогодні зачастили. Ми не продамо Вам пляшки".

Звісно, якщо ви швед або іноземець, який живе у Швеції, і непогано заробляєте, то незвично дорогим життя у цій північноєвропейській країні буде здаватися вам протягом перших тижні зо два. Згодом, одержавши свою заробітну плату, можна зрозуміти, що витрати на день цілком себе виправдовують. Так, як і космічні податки, якими шведи жертвують у державну казну.

6. Високі податки

Вони складають майже 50% від заробітної плати шведа. Однак у майбутньому кожна крона себе виправдовує. Взамін жителі цієї країни отримують чисті вулиці, надійний медичний сервіс (наприклад, тут можна безкоштовно ходити до стоматолога до двадцяти років на будь-які процедури – від відбілювання зубів до їх серйозного лікування), стандартизовану згідно з європейськими вимогами дошкільну, середню та вищу освіту, стабільно високу зарплатню, а також – гроші на чудову відпустку чи декрет, який тут дають і чоловікам (через що в їхньому характері можуть проявлятися нетипові для чоловіка риси, такі як образливість, невміння знайти компроміс, бережність). Тому можемо цілком спростити ще один стереотип, який говорить про те, що шведи начебто масово вчиняють самогубства. Згідно зі статистичними даними, Швеція входить до числа найбільш радісних націй.

Я зі своїми товаришками-мандрівницями також раділа двом незабутнім дням, які провела у шведській столиці. Ще не цілком певна сказати, однак припущу, що особисто для мене ця країна близька по духу. Це ж треба було так – вперше податися у доволі далеке повітряно-дорожнє закордоння і вгадати із суспільством, частину поглядів на життя якого ти справді поважаєш. Тому, завдяки глибшому їх дослідженню, я зуміла визначити, які зі стереотипів шведського народу є неправдивими чи наполовину правдивими, а які – маячнею. Що ж, перевіряти ще раз ми їх будемо, я думаю, вже цього літа.