Дощ падає - діти ростуть. Так жартував Іван Павло ІІ на зустрічі з молоддю 10 років тому і ще співав пісеньку про дощ... Виросли. Богданові тоді був один місяць. Хлопець - один з трьох немовлят, яких несли на благословення до Папи.
“Мені пощастило. Бог так хотів”, - каже Богдан Любінський.
Батьки згадують, прийшли за 5 годин до приїзду Івана Павла ІІ. Вистояти з немовлям було важко, а з пелюшок довелося витискати дощову воду, та очікування, кажуть, варті результату.
“Після того, ми вже не зважали ні на дощ, ні на погоду. Відійшли повні радості, навіть щастя якогось внутрішнього, глибокого, яке не підлягає опису словами, але завжди є десь в серці”, - кажуть батьки Богдана пані Орися та о.Іван.
Сьогодні парк, закладений біля храму Різдва Пресвятої Богородиці - саме тут Іван Павло ІІ зустрічався із молоддю - є живою згадкою про візит Блаженного. Саме тут Його вітали півмільйона прочан.
“Тоді планували, що зустріч з молоддю може бути на стадіоні “Україна”. Але коли приїжджали попри нашу церкву, представникам з Ватикану, вона дуже гарно заблистіла. Білою периною сніговою все вкрите. Зайшли до церкви подивитися. Оскільки церква тільки була поштукатурена. На підлозі навіть ще не було плитки, але було дуже гарно зі смаком зроблено прикрашення церкви і воно справило дуже гарне враження”, - каже настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці о.Орест Фредина.
До візиту Папи у храмі почали готуватись ще з лютого. Півтисячі парафіян працювали над оформленням площі.
“Це вінки з жита, снопи з жита. Якщо б ці вінки були б маленькі, їх би ніхто не побачив, масштаб цієї події вимагав грандіозного оформлення. Плелися ці вінки з жита, кожен з яких був діаметролм 1, 5 метра, товщина самого плетива була порядку 30-40 сантиметрів. Також були виготовлені з металу каркаси”, - каже Зоряна Шеремета.
Тарас Курчик чотири місяці творив композицію, яка згодом перемогла у конкурсі вітальних гімнів до приїзду Папи.
У пісні і голос дітей, яких дуже любив Папа, і студентів духовної семінарії, а також уривок з промови Івана Павла ІІ українською.
“Все, що я мав Папі сказати, я це все забув, коли стояв перед ним на колінах, я це все забув. Я просто сказав декілька слів від душі, щоб він молився з нас і нашу країну. Це все, що я спромігся сказати на той момент. Це було надзвичайне відчуття”, - каже автор вітального гімну до приїзду Папи Тарас Курчик.
Львів’яни переконують, цей візит змінив і їх самих, і місто в цілому. Усі, хто зустрічався тоді з Папою, й досі відчувають його благословення.