31 РІК ПО ТОМУ

(Не)офіційна історія катастрофи ЧАЕС
Здається, про жодну катастрофу ми не знаємо стільки, скільки про Чорнобильську. Але офіційні дані не завжди правдиві, а деякі міфи про радіацію існують досі. Щоб показати, чим стала для України аварія на ЧАЕС, сайт 24 поєднав для вас офіційні дані про аварію і розповідь командира взводу чорнобильської радіаційної розвідки Сергія Мирного, який все своє життя присвятив вивченню наслідків аварії, яку йому довелось ліквідовувати.
Сергій Мирний
Офіційно:
26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Так звана активна стадія аварії тривала 10 діб. Весь цей час відбувалися надзвичайно інтенсивні викиди радіоактивних елементів. У тому числі - ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Перші дні гарячий струмінь піднімався над розвалом реактора на висоту понад кілометр, пізніше - на кілька сотень метрів.
Коментар СЕРГІЯ:
Найнебезпечніші рівні радіації охоплюють менші території. Чим важчі частинки ядерного пального, тим ближче вони впадуть. Чим менший рівень забруднення – тим він однорідніший і більшу площу займає.
Офіційно:
Забруднення території після аварії на ЧАЕС залежало від погодних умов. За офіційними даними забрудненню піддалося понад 200 000 кв. км. Приблизно 70% — на території Білорусі, Росії і України. Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилися поблизу ЧАЕС, але й і Східну Фракію, Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію (разом з Корсикою), Велику Британію та острів Мен.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Спочатку була 30-кілометрова зона. Після вибуху зробили круг радіусом 30 кілометрів – круг передбачуваної зони ліквідації наслідків. Всередині 30-кілометрової є десятикілометрова зона, більш забруднена. Спочатку ці зони були просто кругами геометричними. Потім їх межі провели за показниками реального забруднення.
Офіційно:
Поки іноземні журналісти говорили про загрозу для життя людей, у Києві та інших містах України та Білорусі проводилися традиційні травневі паради. Особи, відповідальні за приховування інформації, пояснювали згодом своє рішення необхідністю запобігти паніці серед населення. Рівень радіації у Києві на той час перевищував фоновий у декілька десятків разів.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Це сталося несподівано для всіх. Це було абсолютно непередбачене явище – і тому ми всі там учились в процесі. Я теж учився. Робив такі речі, які ніколи б не зробив в іншому стані і за інших умов. І тому я не засуджую, наприклад, Горбачова. На перших етапах аварії на вищих рівнях керівництва країни йшла затримка - ніхто не міг повірити у колосальний масштаб аварії й забруднення. На третій день, як мені розказували, замміністра енергетики бадьоро доповідав у Москву, що за три місяці четвертий енергоблок (якого вже не було) знову підключать до єдиної енергетичної мережі Радянського Союзу.
Офіційно:
Автори численних досліджень так і не дійшли спільної думки з приводу кількості самих ліквідаторів. За різними даними, у 1986—1987 роках у дезактивації території АЕС та місцевості, що прилягає до неї, були задіяні від 200 до 900 тисяч чоловік. Загальну кількість евакуйованих із забруднених територій також оцінюють по-різному — від 135 до 350 тисяч людей.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Героїзм простих ліквідаторів постійно стикався із ідіотизмом штабних офіцерів. Мені на той момент було 27 років. Коли я потрапив у Чорнобиль, то побачив соціальну радянську систему у розрізі: колосальна здатність мобілізувати гігантські ресурси, кинуті на ліквідацію, і при цьому – не менш колосальна неефективність. У мене особисто левова частка зусиль, нервів і здоров'я пішла не на боротьбу із радіацією. Моя задача була зранку привести колону БРДМ, отримати завдання у штабі, роздати їх, розіслати екіпажі, самому поїхати на розвідку, ввечері здати дані у штаб і виїхати із зони у табір, який розташований за 5 км. Вночі – опрацювати гори паперів, порахувати дози, скласти плани на ранок, розписати машини, скласти звіти. З цього денного розпорядку найбільше нервів, окрім боротьби з начальством, у мене займала процедура виїзду із зони та спілкування із дезактиваторами.
Офіційно:
Початок евакуації був запланований на 26 квітня, але вона була затримана за рішенням уряду та ЦК партії і почалася лише 27 квітня. 28 квітня із Прип'яті відселили більше 45,5 тисяч людей. Станом на 3 травня було евакуйовано населення 10-кілометрової зони. До 6 травня було евакуйовано населення інших населених пунктів 30-кілометрової зони.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
З моєї точки зору у політиці відселення не було розуміння того, що ефекти радіації, в залежності від дози, суттєво відрізняються. Відселяли понад міру. Наші екіпажі розвідки часто були останніми, хто приїздив вимірювати села, це називалося об'єктивний контроль. Коли ми бачили, що забруднення більше ніж 0,7 міліренген на годину – село треба виселити. Живе село. В якому іноді вже живуть відселені мешканці ще кількох сіл. І от завтра до них прийдуть, скажуть "Кидай все назавжди, худобу під ніж і геть звідси". Я знаю, який піднімався вий. Це неймовірні страждання людей. Тому я завжди кажу, що політика щодо місцевого населення має бути гнучкою. Когось потрібно було виселяти назавжди – це десь 20 сіл і місто Прип'ять у тому числі. Для когось потрібне було повне тимчасове відселення. У поясі, ще далі від епіцентру – відселення тільки дітей і вагітних на певний період. Наступний пояс – зона, куди потрібно просто підвозити їжу, воду і спеціальні засоби, але жити їх можна залишати.
Офіційно:
За виключенням персоналу на майданчику реактора і аварійних працівників, які зазнали опромінення 26 квітня, більшість працівників, які брали участь у відновлювальних роботах, і люди, які проживають на забруднених територіях, отримали відносно низькі дози опромінення всього тіла, які можна порівняти з рівнями фонового опромінення, - нижчі за середні дози, що отримують особи, які проживають в деяких районах світу з високим рівнем природного фонового випромінювання.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Найбільше самі ліквідатори постраждали не від опромінення. Більшість, як я, одержали дози у межах радіаційної травми, з якими організм впорався. Але людей нажахали, пообіцяли компенсації, якщо вони захворіють. І хтось себе накрутив, хтось самонавіявся...

Мій особистий висновок: по-перше, Homo sapiens, як біологічний вид, фізично збудований значно міцніше, ніж прийнято думати. В тому числі – і в сенсі стійкості до радіації, яка є лише одним із впливів довкілля на організм. По-друге, ми значно вразливіші, ніж прийнято думати, як істоти з розвинутою психікою та як соціальні істоти. Зараз, у глобально інформатизовану еру, ми значно вразливіші до інформації. Один із найбільш неочевидних уроків Чорнобиля: зараз ЗМІ настільки ж потужні, небезпечні і неконтрольовані, як ядерна енергетика у 1986 році. Тоді і суспільство, і професіонали теж не розуміли всю міру небезпеки.
Офіційно:
Green Peace і міжнародна організація "Лікарі проти ядерної війни" стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10 000 випадків вроджених патологій у новонароджених, 10 000 випадків раку щитоподібної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації Союз "Чорнобиль", із 600 000 ліквідаторів 10% померло і 165 000 стали інвалідами. Число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. З'ясувати, яка частина захворювань з'явилася наслідком аварії — вельми складне завдання для медицини і статистики.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Є два медичні наслідки Чорнобиля, які твердо і надійно пов'язані із фактом опромінення. Перше: кількасот смертей від гострої променевої хвороби тих ліквідаторів, які були задіяні у найперші дні. Друге. Полісся регіон із великим йододифіцитом. Тому щитовидна залоза місцевих жителів дуже жадібно поглинає весь той йод, який потрапляє в організм. Найжадібніша до йоду щитовидка у дітей. Ця залоза приймає участь у процесах росту, а діти ростуть найшвидше, тому йод їм більш потрібен. На тлі цього всього вибухає 4-й реактор, де напрацьовується, крім всього іншого, радіоактивний йод, як продукт поділу пального. Організм тих дітей нахапався всього того, щитовидна залоза сконцентрувала велику кількість радіоактивного йоду, він опромінив її. До цих подій рак щитовиднї залози у дітей був дуже рідкісною хворобою – 2-3 випадки на 100 тисяч дітей. Після Чорнобиля частота зросла приблизно на 100 раз. Після шалених дебатів у ВОЗ, МАГАТЕ і так далі, було доведено і визнано, що це був наслідок Чорнобильської аварії.
Офіційно:
Першою жертвою аварії став старший оператор головного циркуляційного насосу 4-го енергоблоку — Валерій Ходимчук, який загинув під час вибуху. Протягом перших трьох місяців після аварії загинула 31 людина. За даними ВОЗ, загальна кількість людей, які загинули внаслідок аварії або можуть загинути у майбутньому - 4 000 осіб. З них, приблизно, 50 аварійних працівників загинули від гострої променевої хвороби; 9 дітей померли від раку щитовидної залози, ще близько 3 940 осіб згідно з оцінкою можуть померти від раку і лейкозу в результаті радіаційного опромінення.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Було кількасот смертей від гострої променевої хвороби тих ліквідаторів, які були задіяні у найперші дні. Жоден із місцевих жителів не помер. Я не дуже довіряю цій статистиці. Але навіть якщо вона у десять разів применшена, то мова йде про кілька тисяч людей. На фоні загальної кількості ліквідаторів у 600-900 тисяч людей, це дуже незначний відсоток.
Офіційно:
До офіційно доведених прямих наслідків аварії на ЧАЕС відносять гостру променеву хворобу та рак щитоподібної залози. Серед людей, що виконували аварійні роботи на четвертому енергоблоці було зареєстровано 134 випадки гострої променевої хвороби. Протягом 1986 року від неї померли 28 осіб. Ще дві людини загинули під час аварії з причин, не пов'язаних з радіацією, і один помер, ймовірно, від коронарного тромбозу.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Чомусь вважається, що гостра променева хвороба – це капут. Нічого подібного. Є легка форма. Я особисто знаю людей, колишніх операторів 4-го блоку, які перенесли променеву хворобу. Їх пролікували, вони позакінчували університети, мають родини, нормальні люди, позитивні, здорові та соціально активні. Так, вони мають певні обмеження щодо способу життя, але такі обмеження не завадили би нам всім: здоровіше харчування, правильний режим. Тобто, променева хвороба легкого ступеню не є смертельним діагнозом. Так само, як і рак щитоподібної залози. Завдяки моніторингу його рано виявляють, оперують, прописують синтетичні гормони.
Офіційно:
Деякі дослідники також вказують на збільшення числа випадків лейкемії і інших видів раку як у ліквідаторів, так і у жителів забруднених районів. Ці результати суперечливі і часто статистично недостовірні, переконливих доказів збільшення ризику цих захворювань, пов'язаних безпосередньо з аварією, не виявлено. Це ж стосується повідомлень про дуже високий рівень вроджених патологій і високої дитячої смертності в забруднених районах, генетичні мутації, схильність до серцево-судинних захворювань, зниження імунітету та катаракти.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Один із найпоширеніших чорнобильських міфів - радіація у будь-якій кількості є небезпечною, навіть від малих доз радіації можуть бути негативні ефекти. Це все теж дурниці з цілого ряду причин. Малі дози радіації нейтралізуються організмом. Більше того, негативні ефекти, навіть якщо вони є, не виявиш із чисто науково-методологічних міркувань. Людина – складний об'єкт, на який впливають тисячі чинників. Для того, щоб довести, що саме радіація спричинила ті чи інші негативні зміни, треба забезпечити такі експериментальні умови, коли всі інші фактори будуть стабільними. Із людьми це не можливо. Ми не можемо контролювати кількість випитих чашок кави, недоспаних годин, стресів через любовні переживання і так далі. Окрім того, існує поняття гормезису, позитивних ефектів малих доз радіації. Гормезис вже давно доведений у рослин, і відносно недавно – у мишей.
Офіційно:
В кінці 1986 року реактор накрили спеціальним "саркофагом", задля запобігання розповсюдженню радіоактивних часток. Укриття було збудоване добровольцями та мобілізованими солдатами, яких пізніше назвуть ліквідаторами.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Саркофаг – це один із успіхів ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Успіх, що вдалося все це впхати у цей сарай. З нуля за півроку розробили концепцію, креслення і почали будувати. Він зняв проблему – а потім його можна латати скільки завгодно.
Офіційно:
Країни-донори назбирали на будівництво нового укриття на ЧАЕС та сховища відпрацьованого ядерного палива щонайменше 750 мільйонів євро. Всі витрати ретельно контролює ЄБРР. Новий саркофаг на ЧАЕС будують близько 3 тисяч робітників. Спорудження розпочалось у квітні 2012 року і має бути завершене у 2017 році. За проектом передбачено, що нова споруда буде експлуатуватись впродовж 100 років.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Саркофаг потрібен. Але потрібно розуміти, що це великий сарай. Специфічний і товстий, побудований, щоб відгородити блок від оточуючого середовища, щоб туди не потрапляла вода, щоб вітер все це не розносив. Там було багато дірок – їх залатали. Західна стінка була ненадійна – її підперли. Я, як і багато інших фахівців, не впевнений, що потрібна аж така дорогуща арка.
Офіційно:
Світова спільнота активно долучилась до мінімізації медичних та екологічних наслідків катастрофи. Міжнародне співробітництво розпочалося у вересні 1990 року. Гуманітарна допомога надходила як від міжнародних програм і організацій, так і від окремих держав. Родини з багатьох країн Європи роками запрошували до себе на літо дітей, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Була дуже велика міжнародна допомога, особливо у перші роки, я навіть не можу її всю перерахувати. . Співчуття було колосальне. Тоді якраз занепадав Радянський Союз, розпадалася соціально-економічна система. Середина 90-х – це суцільні злидні і на рівні держави, і на рівні окремих сімей і людей. Тому міжнародна допомога була тоді надзвичайно актуальна.
Офіційно:
Чорнобильський туризм стає дедалі популярнішим і він є цілком безпечним. До теперішнього часу у Чорнобильській зоні є місця зі значно підвищеною і навіть смертельно небезпечною радіацією. Однак туристів туди не пускають, обираючи для них безпечні тропи. Під час такої поїздки людина отримує додатковий радіаційний вплив трьома типами іонізуючого випромінювання: альфа-, бета-і гамма. Однак завдати шкоди здоров'ю вони не можуть.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Ми – нація переможців Чорнобиля. Це є колосальний досвід – і професійний, і особистий, і чисто людський – яким потрібно ділитися, заробляти на цьому і піднімати впізнаваність нашої країни. Я давно пропоную ідею створення Чорнобильського національного парку, як один із заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Визнано, що домінують соціально-психологічні негативні наслідки катастрофи. Туризм – один із засобів боротьби із цими наслідками. Добре, що зараз нове керівництво Чорнобильської зони починає по-державницьки дивитись на туризм, починає спілкуватись із туроператорами. Думаю, що після роковин будуть зроблені нові кроки і Чорнобильський туризм буде розвиватись далі
Офіційно:
Чорнобильську катастрофу називають одним із факторів, який спричинив розвал Радянського союзу. Ця аварія наразі є наймасштабнішою екологічною катастрофою в історії людства.
КОМЕНТАР СЕРГІЯ:
Аварія на ЧАЕС – непересічна катастрофа. Це сталося з найпередовішою на той момент технологією людства, у культурно важливій частині світу, Європі, і у той момент, коли увага планети була націлена на Радянський Союз - завдяки Перебудові, завдяки Горбачову, який з'явився замість старих напівмерців, що типу керували країною, і пробував щось змінювати на краще. Тому ця подія зачепила культурно-історичний нерв людства. Додалося також те, що у той час почалася комп'ютерна революція, яка привела до того, що після Чорнобиля постійно зростала потужність медично-діагностичної апаратури, яка дозволила виявляти більше паталогій. Чорнобиль – це була подія, яка показала катастрофічне розходження реальності із її моделями. Можна сказати, що до Чорнобиля всі жили як в раю: ніхто не уявляв, скільки і яких довкола техногенних загроз.
Читайте також:
Усі права захищені. © 2005—2016, ПрАТ "Телерадіокомпанія "Люкс", Сайт "Телеканалу новин 24".