Як основу, розповідають, використовують усе, що попадеться під руку: бісер, різнобарвні нитки та клаптики тканини, глину, порцеляну і навіть звичайне сіно. Лялькарі зізнаються - часто на початку роботи не уявляють, що вийде в результаті. Мовляв, матеріал сам диктує і форму іграшки, її характер, і навіть - історію.
“Ну це така істота - безневинна, безглузда. У неї дитяче личко, і ось вона взяла та їх залишила - і чому вона це зробила, і куди вона піде, і що з ними буде далі - невідомо. Вони дуже гарно виглядають на книжкових полицях, вони невеликі, форматні, коричневі і їм там дуже затишно. І, мені здається, вони там якраз пасують”, - сказала художниця Наталя Мінєєва.
“Є деякі роботи, які я зробила на Закарпатті, тобто з карпатського сіна. Є навіть фотографії - я роблю якусь іграшку, якраз ходить коза Марта, підходить і дуже зацікавлено поглядає”, - каже Анна Петриченко.
Для ексклюзивності іграшки вдягають у неймовірні костюми та прикрашають аксесуарами. Деякі навіть, аби повніше вписати у інтер’єр, наділяють власним запахом.
“Корицею, ваніллю і молоком - і ця суміш дає аромат печива. Ось, уявіть - Ви приходите додому і такий запах навіває затишок, тепло, перед каміном”, - каже Анна.
Також у експозиції - гості з-за кордону. Старовинні іграшки, віком у 50, а то і сотню років. Продавці зізнаються, збирали їх по всій Європі - викупляли на аукціонах та у власників. Попри чималу їх вартість, кажуть, цікавість до маленьких ведмедиків, порцелянових ляльок та крихітного кухонного приладдя - дуже велика.
“Ця праска використовувалася в середині XIX століття для прасування мережива. Це виймалося, у вугіллі нагрівалося, щипцями вставляли, щоб не замазати потім мереживо - це спеціальна праска для мережива”, - розповідає Тетяна Девіс.
Звісно, не обійшлося і без традиційних українських ляльок-мотанок. Щоправда, тепер не лише вдягнутих у національний стрій, а й сучасних - у джинсових сукнях.
“Ну, все почалося з мотанки. Як же її сьогодні не вітати. Що таке традиція? Традиція - це, коли лялька жива, розвивається. Якщо мотанку, яку традиційно роблять, а вдягають по-сучасному - традиція жива”, - зазначає Валентина Бердник
Окрім лялькового розмаїття, кажуть організатори, кожен з гостей виставки на численних майстер-класах може і собі освоїти мистецтво лялькарства та дізнатися про секрети з перших рук, а також побачити раритетні етнічні ляльки з архівів Державного музею іграшки.