Усе змінилося у 21-му році. Коли у Канзасі відкрили першу забігайлівку White Castle, основним пунктом меню якої був саме гамбургер. Щоб розвіяти сумніви потенційних покупців – власники кафе вдались до хитрого маркетингового ходу. Вони найняли спеціальних людей, які в білих халатах купували гамбургери. В усіх навколо ж складалося враження, що навіть лікарі їдять гамбургери. Згодом розширюючи свій бізнес, White Castle ввели ще одне маркетингове ноу-хау.
Смак гамбургера у всіх забігайлівках мав бути однаковим, як і ціна – 5 центів за штуку. Вартість була незмінною протягом 25 років. Такий підхід до справи і спокушав клієнтів.
Паралельно, окрім гамбургерів, зростала популярність і інших представників "джанк-фуду" – піци, хот-догів, простих салатів, нагеттсів. Згодом з’явиться мода і на східну кухню, кебаби та лаваші. Та й на усе, що можна приготувати нашвидкуруч із легкодоступних інгредієнтів .
Читайте також: Стиль життя. Історія велосипеду
На початку ж 2010-их заклади з "джанк-фудом" вийшли на новий рівень, точніше повернулися до витоків. Gourmet Junk Food – така собі простота для гурманів. "Швидко і дешево" – це не їхній девіз. Вони не можуть похизуватися великою мережею та чергами біля віконця. Але у таких невеличких ресторанах кожен гамбургер – унікальний, і приготовлений виключно із натуральних та якісних інгредієнтів. Популярні такі заклади і в Україні. В середньому столичні ціни на ексклюзивні бургери – від 80 і до 190-та гривень. Окрім булки із соковитим м'ясом в бонус ви отримаєте картоплю фрі або по-домашньому, салат, або ж наггетси з будь-яким соусом. За якісну ж піцу доведеться заплатити від 70 гривень.
До слова, забігайлівка Лассена у Нью-Хевені досі працює і на кухні до кожного бургера відноситься як до витвору мистецтва. В маленькому ресторанчику заборонено розраховуватися кредитною карткою. А для того, щоб клієнт заплатив за свіжо приготовлений шедевр – люди у білих халатах не потрібні.