У темношкірого ж населення були свої душевні бари – "джук-джойнти", де окрім прослуховування музики з ігрових автоматів, відвідувачі легко поринали в атмосферу живого джазу.
Перший ж аналог сучасного нічного клубу народився у Нью-Йорку в 1888 році, коли звели Webster Hall. Згодом, у ньому перед представниками бомонду, серед яких можна було помітити і Аль-Капоне, виступатимуть ледь не цілі оркестри. А глядачі, чуючи знайому мелодію, відривались від своїх столів заради танцю.
З того часу загальні принципи поведінки у клубах мало чим змінилися. Щоправда, тепер компенсувати цілий оркестр може один ді-джей. Зараз умовно нічні клуби поділяють за стилем музики: ретро, поп, техно, рок або ж латино. Вибір безмежний. І кожен має свою родзинку.
Це Fabric – один х кращих кращий нічних клубів Лондона, який колись був місцем зібрання нижчих верств суспільства. Тепер у старовинному кварталі збираються кращі з кращих – лондонських бомонд. Вони готові до ранку танцювати на вібруючому танцполі, що не має аналогів у світі.
А це Buddha Bar – здавалось дещо дивна назва та антураж, як для Парижу. Але це один з найпопулярніших нічних закладів французької столиці. Під звуки етно-музики можна розслабитися у м'яких кріслах. А усіх відвідувачів захищає величезна статуя Будди. Можливо, саме завдяки його заступництву цей нічний клуб популярний серед знаменитостей, де за сусіднім столиком можна зустріти Дженніфер Лопес чи Джорджа Лукаса.
Не вийшли із моди і невеличкі атмосферні заклади. Основний елемент інтер'єру – довжелезна барна стійка, відійшовши від якої на півметра можна мимоволі потрапити у танцювальний вир. Такі існують і в Києві.
Одним з найцікавіших і водночас найпростіших проектів є Closer, який відкриває свої двері взимку. В теплу ж пору року він перетворюється в арт-простір "Лісовий причал".