Архів
Курси валют
youtube @24
Loading...
google @24
RSS СТРІЧКА
Загальний RSS

Топ новини

Відео новини

Тарас Химич: "Жива" в українському прокаті майже окупилася

18:00, 27 березня 612
Тарас Химич
Тарас Химич / Фото Ярини Семчишин

Львівський режисер розповів про шлях від документального до художнього кіно, про свій новий проект "Король Данило" і попит на україномовних акторів.

Художній фільм "Жива" у листопаді 2016 року вийшов у кінопрокат, а днями відбулась його телепрем’єра. Автор стрічки, львівський режисер і кліпмейкер Тарас Химич, уже працює над новою стрічкою – історичним екшном "Король Данило". Перш ніж узятись за ігрове кіно, Химич зняв кілька повнометражних історичних докуменалок: "Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919 – 1939", "Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939 – 1941" та інші. Свій шлях до художнього кіно режисер називає еволюцією:

Я мріяв займатись художнім кіно ще 1994 року, коли вперше взяв у руки камеру. Але знав, що мине не один десяток років, поки я до цього дійду. Торік моя мрія здійснилась – вийшло перше художнє кіно "Жива", засноване на реальній історії. Я міг керувати процесом і втілити всі свої емоції. Художнє кіно нарешті змінило мій погляд на життя і змінило мене.

Чому, якщо ви хотіли знімати художнє кіно, ви стільки років знімали документальне?

У двадцять п’ять років класний художній фільм зняти важко. Документальне кіно – це досвід, і що більше цього досвіду набираєшся, то реальніше взятись до ігрового кіно. Особливо коли маєте справу з усною історією: це сотні ситуацій, безліч сценаріїв, прив’язаних до життя. Це неймовірний народний університет. Ці людські історії дали мені базу, на якій я зміг створювати своїх героїв, допомогли мені сформуватись як режисеру, тож я прийшов до художнього кіно вже з розумінням, яке воно має бути. Так і на заході відбувається: багато документалістів, набувши певного досвіду, йдуть у художнє кіно.

А навпаки буває?

Документальне кіно може бути художнім, а художнє – мати елементи документалістики. Зараз усе гібридне.

Як саме ви це використовуєте на практиці?

Зйомка обов’язково має бути динамічною. Хоча "Жива" – це драма, вона подається динамічно, з елементами бойовика, живими зйомками з руки. Все для того, щоб передати настрій. Я не хотів робити класичну драму. У фільмі є ще один елемент документального кіно – голос за кадром. А коли в документальній стрічці ми знімали бій чи втечу, то вона набувала елементів інших жанрів – бойовиків або фантастичних фільмів.

Стрічка "Король Данило", над якою ви зараз працюєте, теж буде бойовиком?

У "Живій" була людина, що розповідала свою історію: стрічка базувалась на емоціях. У фільмі "Король Данило" ми відходимо від історії людини й зображаємо історичні події. Хоча сценарій повністю вигаданий – ми беремо лише певні історично достовірні моменти.

Це бойовик, драма, екшн. У ньому буде більше спецефектів – він розрахований на широку аудиторію.

Звідки у вас така любов до бойовиків?

Такими фільмами можна відповідати на ситуацію в країні. Не показувати фільми про теперішню війну на Донбасі, а перенести людей у минуле, щоб вони побачили, що було колись. Люди хочуть чогось свого, близького за духом, але я проти суперпатріотичних пропагандистських фільмів.

Звідки ви знаєте, чого хочуть люди?

Коли ми знімали "Живу", я боявся, що аудиторія його не сприйме або тема буде нецікавою. Але на фільм було багато відгуків, які дали мені зрозуміти, в якому напрямку рухатись. Я побачив, чого люди від мене чекають, і врахую це в "Королі Данилі". Наприклад, глядачі хочуть радше чогось позитивного, ніж депресивного.

Цей запит збігається з вашим режисерським баченням?

Я маю відчувати глядача. Якщо я буду робити фільм сам для себе, то навіщо він? Я роблю його для аудиторії. Звичайно, багато елементів я сам вкладаю в фільм, але маю говорити мовою глядача. Тому шукаю формат, який підійде аудиторії, але до якого я зможу докласти особистих думок. У бойовика є певна мова, але нею можна розповісти багато важливих і цікавих речей – це не просто беззмістовна м’ясорубка.

Чому саме про короля Данила?

Данило Галицький – цікава історична постать. На його честь названий Львівський аеропорт, у Львові йому поставили пам’ятник, проте люди мало про нього знають. Тому в центрі сюжету – король Данило та його родина. Проте ми будемо використовувати не лише історичні факти: художнє кіно дозволяє щось перебільшити, щось домалювати. Зараз ми допрацьовуємо сценарій і добираємо акторів. Коли сценарій буде готовий, потрібен буде час, аби він вистоявся й був перевірений. Тому закінчити плануємо до кінця цього року. Якщо знайдемо фінансування, то закінчимо вчасно. Якщо ні, то вже навесні 2018-го.

Вам допомагає Держкіно?

За двадцять років наша студія Invert Pictures напрацювала власну технічну базу, тому до Держкіно звертатись не мали потреби – "Живу" зняли самі. Нам допомагали партнери. Коли не мали коштів, зупинялись і робили паралельні проекти на замовлення – тому "Жива" й затягнулась на три роки. Але в Україні вона майже окупилася. 7 квітня вона вийде в прокат у Південній Африці та інших країнах, йде в західну дистриб’юцією. Якщо так піде далі, фільм окупиться повністю.

А чи готова українська аудиторія сприймати кіно українського виробництва?

Якісне кіно почало розвиватись в Україні після Майдану. До того домінували російські фільми. Глядач хоче бачити своє.

Якщо українець зможе побачити у фільмі себе, то не важливо, чи це комедія, чи драма, чи бойовик. Якщо герой близький глядачам, фільм буде успішним, його дивитимуться. Ми зараз на початку цього шляху, але ми розвиваємось і глядач розвивається. Конкуренції практично немає. Нам просто треба трохи часу і сміливості.

Скільки часу, на вашу думку, знадобиться українському кінематографу, що вийти на інший рівень якості?

Думаю, за п’ять років усе буде по-іншому. Над цим має працювати вся країна. Якщо буде ухвалено закон про квоти україномовного телепродукту, з’явиться попит на акторів, які говорять українською. Це змінить ситуацію на ринку. Не можна дублювати російськомовне кіно – глядач це помічає, і його це дратує. Треба змінити свідомість і почати робити по-іншому. Актори можуть бути й без профільної освіти: на Заході часто використовують у кіно охоронців, спортсменів – і вони стають популярними. Бо їм удається втілити образ, який запам’ятає аудиторія. В Україні можна знайти людей, які підійдуть для кіно. Завдання режисера – побачити їх.

Автор: Віка Слобода

Фото Ярини Семчишин

Джерело: 24 Канал
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Коментарі
СЛУХАЙ ON AIR
РАДІО МАКСИМУМ Радіо Максимум
ЧИТАЧІ РЕКОМЕНДУЮТЬ
Більше новин
Новини інших ЗМІ
При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
Залиште відгук