Від лібералізму до диктатури

Заколот військових у Туреччині в певному сенсі шокував. Хоча всім відома схильність президента Реджепа Таїпа Ердогана до авторитаризму, все ж Туреччина вважається однією з найбільш стабільних країн у так званому ісламському світі. Більше того, це країна – член НАТО і кандидат, щоправда, вже багато років на вступ до Євросоюзу.

Втім, останнім часом Туреччину не обходять світові глобальні проблеми. В першу чергу, тероризм, який здійснюють представники ІДІЛу. Нещодавній теракт в аеропорту Стамбулу потряс світ. Керівництво держави багато років поспіль намагалося проводити політику добросусідства. Однак сильна соціальна внутрішня напруга, проблеми з курдами, а також війна в Сирії, яка призвела до потоку біженців, похитнули, як внутрішньо-, так і зовнішньополітичні позиції Анкари.

Ердогана обрали президентом лише два роки тому. Його політика, направлена на укріплення авторитаризму, все більший відхід від демократичних принципів, які свого часу запровадив перший президент Туреччини Кемаль Ататюрк, дедалі стає все більш очевидною. Власне, це й стало причиною спроби заколоту, організованого опозиційно налаштованими військовими, які вважають, що Ердоган хоче встановити в країні диктатуру.


Ердоган хоче максимум влади

Переворот не вдався. Як стверджують експерти, не тому, що турецькі громадяни повністю підтримують Ердогана. Соцопитування показують, що близько половини громадян симпатизують президенту. Однак вони не стали підтримувати заколот через те, що вважають неприйнятним насильницьку зміну влади. Світові лідери попри можливе невдоволення політикою Ердогана також не підтримали путчистів.

За словами аналітика Володимира Горбача, серйозної причини, яка б стала логічним приводом для військового перевороту, насправді не було, тому він не був підтриманий абсолютною більшістю турецького суспільства.

Звинувачення у корупції, заклики до прийняття нової Конституції та розмови про права людини, на яких ставили акцент учасники заколоту, не мотивували громадян до їхньої підтримки.Якби справді там була серйозна політична криза, яка викликала напруження у суспільстві і незадоволення владою, тоді це могло б спрацювати, – зауважив він.

Наслідки для Туреччини

Анкарі напрочуд швидко вдалося подавити путч і протягом буквально кількох годин провести масові арешти. Це викликало підозри щодо того, чи не була це спланована акція для укріплення президентської влади. Зокрема, як зазначив єврокомісар з питань розширення і політики сусідства Йоханнес Хан, у влади Туреччини були заздалегідь підготовлені списки для арештів "причетних" до спроби військового перевороту, який провалився у минулі вихідні в цій країні.

Це виглядає щонайменше так, як ніби щось було підготовлено. Я дуже стурбований. Це саме те, чого ми боялися,
– наголосив Хан.

Так, те, що мало не за добу затримати 6 тисяч причетних виглядає, як мінімум, дивно. Тим більше, що Ердоган назвав спробу перевороту "подарунком Бога". Це все говорить про те, що влада Анкари розпочне активно проводити політику, як зазначив політичний експерт Євген Магда, за принципом: "горе переможеним". Швидше за все, президент вимагатиме внесення поправок до Конституції і перетворення країни в президентську республіку. Він уже виступив із заявою щодо повернення смертної кари.


Турецька влада має намір жорстко покарати всіх причетних

Такі заяви Ердогана викликали негативну реакцію в ЄС і США. Голова європейської дипломатії Федеріка Могеріні заявила про неможливість вступу Туреччини в ЄС, якщо Анкара введе смертну кару.

Зросла напруга у стосунках Туреччини і США. Анкара вимагає від Вашингтону видачі ісламського проповідника Фетхуллаха Ґюлена, який проживає в Штатах, і якого президент Туреччини звинуватив в організації перевороту. В Білому домі, звичайно, не поспішають видавати Ґюлена. Більше того, держсекретар США Джон Керрі пригрозив виключенням Туреччини зі складу НАТО, якщо в країні перестануть дотримуватися принципів демократії на хвилі масових зачисток після спроби військового перевороту в країні.


Керрі вже застеріг Ердогана щодо намагання провести масові чистки

Тому сценарій щодо посилення авторитарних тенденцій у Туреччині, відходу від ліберальної демократії, посилення конфронтації в суспільстві, відкидати не можна. Хіба що сам Ердоган зрозуміє, що такі його дії можуть привести до більш вдалого перевороту. Адже на сьогодні його політика призвела до економічного спаду, зниження рівня життя, що все більше викликає незадоволення населення.

Туреччина і Україна

На перший погляд, невдала спроба перевороту ніяк не вплине на добросусідські стосунки Києва і Анкари. Як написав на своїй сторінці в Фейсбук експерт Василь Філіпчук, нам би зі своїми проблемами спочатку розібратися.

Водночас експерти наголошують на тому, що свої уроки з ситуації в Туреччині Україні треба обов’язково зробити. За словами Володимира Горбача, багато залежатиме від того, яким шляхом далі розвиватиметься Туреччина.

Туреччина, власне, вже змінюється. І влив на Україну залежатиме від того, як далеко підуть ці внутрішні зміни. Якщо Туреччина буде закриватися в собі, створювати проблему для західних союзників – США і ЄС, то тоді Україна може втратити її як союзника. Але, якщо внутрішні процеси в Туреччини не стануть проблемою для її західних союзників, то через кілька місяців або рік ситуація повернеться в своє русло в плані співробітництва України з Туреччиною,
– переконаний Володимир Горбач.

У той же час Євген Магда зазначає, що політикам треба не гаяти часу і створювати більш якісну Українську державу. Зокрема, здійснювати реальні зміни, робити конкретні кроки для побудови сильної держави.

Україні насамперед необхідно оприлюднити стратегію повернення Криму, яку вже довго обіцяють, але на державному рівні її так і не показали. Невідомо, чи існує вона в природі. Якщо ми не будемо говорити про Крим, то і весь світ тим більше про це мовчатиме, – наголосив він.

У свою чергу Філіпчук зазначає, що ситуація в Туреччині показала, наскільки важливо мати у суспільстві діалог і не перетворювати меншість чи опозицію - навіть дуже неприємну – у ворога, врегулювати відносини з яким за відсутності інших механізмів залишається лише з допомогою зброї.

Все це – урок нам. Не дозволити монополізації влади, право на іншу думку і демократичні способи її відстоювання – понад усе. Мінімум руйнування – навіть комуністичного спадку, максимум будівництва, створення чогось нового. Руйнувати завжди легше,
– підкреслив він.

Справді, події в сусідній державі не можна ігнорувати. Тим більше, що в Україні соціальна напруга набагато більша, ніж у Туреччині. Та замість реальних реформ, ухвалення необхідних законів, влада підвищує комунальні тарифи, збільшує зарплати чиновникам у той час, коли прожитковий мінімум залишається одним із самих низьких в Європі. Парламент, який майже постійно знаходиться на "стопі", йде на два місяці на канікули, залишаючи українців наодинці зі своїми проблемами. Якщо так буде й далі, то терпіння людей може знову лопнути.

Як невдалий переворот у Туреччині вплине на Україну? Думки експертів

Володимир Горбач, аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва

Спроба військового перевороту в Туреччині не вплине на стосунки з Україною при умові, якщо президент Ердоган не стане проводити політику, яка може призвести до того, що країна стане закриватися в собі.

Туреччина – сусід України, який розглядає Київ, як союзника. Тому внутрішні події не можуть не вплинути на наші стосунки. Звісно, якщо ставка України буде на те, що все залишиться на тому ж союзницькому дружньому рівні, як і раніше. Адже переворот не вдався. Тому це теж можна оцінювати, як позитивний результат для України.

Водночас, хоча спроба перевороту і не вдалася, це не означає, що Туреччина не буде змінюватися. Туреччина, власне, вже змінюється. І влив на Україну залежатиме від того, як далеко підуть ці внутрішні зміни. Якщо Туреччина буде закриватися в собі, створювати проблему для західних союзників – США і ЄС, то тоді Україна може втратити її як союзника. Але, якщо внутрішні процеси в Туреччини не стануть проблемою для її західних союзників, то через кілька місяців або рік ситуація повернеться в своє русло в плані співробітництва України з Туреччиною.

Один із позитивних моментів, які відбуваються сьогодні між Україною і Туреччиною - 18 липня розпочалися військово-морські навчання "Сі Бриз", які проводяться в Україні. Навчання вважаються українсько-американськими, але в них беруть участь також військові моряки Румунії і Туреччини.

У той же час, якщо в Туреччині будуть масові страти арештованих людей, закручування гайок, спостерігатиметься відхід Анкари від ліберальної демократії під гаслами демократії, це викличе претензії з боку західних країн і можливе погіршення стосунків. У тому числі, з Україною. Це відштовхуватиме Ердогана від Заходу і підштовхуватиме до аналогічних авторитарних режимів. Таких, як у Росії, Ірані, навіть Китаї.

Євген Магда, політичний експерт

Події в Туреччині, терористичний акт у Ніцці доводять, що світ стає все більш динамічним у негативі і, відповідно, нові й нові проблеми поставатимуть перед різними державами. Розраховувати, що ми від них заховаємося і десь пересидимо, не треба.

Безпосереднього впливу на ситуацію в Україні спроба перевороту не матиме. Але те, що Ердоган, швидше за все, буде закручувати гайки і втілювати принцип: "горе переможеним", стає очевидним.

В даному випадку для України не дуже добре, якщо в Чорноморському басейні з’явиться ще одна авторитарна держава. Тому нашим політикам треба робити відповідні висновки, не гаяти часу і створювати більш якісну Українську державу. Зокрема, здійснювати реальні зміни, робити конкретні кроки для в побудови сильної держави. А нас парламент пішов на канікули, залишивши державу з багатьма нерозв’язаними проблемами.

В Чорноморському регіоні Україні насамперед необхідно оприлюднити стратегію повернення Криму, яку вже довго обіцяють, але на державному рівні її так і не показали. Невідомо, чи існує вона в природі. Якщо ми не будемо говорити про Крим, то і весь світ тим більше про це мовчатиме. Навряд чи Туреччина визнає Крим російським, але треба розуміти, що для нас це важливий і показовий момент.

Василь Філіпчук, голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень

Що нам дійсно варто зробити – так це висновки з чужих помилок.

Як на мене, головний висновок у тому, що монополія на владу не може закінчитись добром. Те, що в Туреччині вже тривалий час існував авторитаризм і про демократію там говорити можна було лише умовно – факт. За відсутності інших каналів впливу на шлях розвитку країни рано чи пізно щось подібне мало там трапитись.

Дуже важливо мати у суспільстві діалог і не перетворювати меншість чи опозицію – навіть дуже неприємну опозицію – у ворога, врегулювати відносини з яким за відсутності інших механізмів залишається лише з допомогою зброї.

Результат – програють усі, і влада, і опозиція. Програє країна. І замість будівництва доріг, шкіл і наукових центрів країна займається саморуйнуванням, а то й перетворюється на випалену землю, як ми це зараз бачимо у Сирії. І все – через людські амбіції, бажання безконтрольної влади. Хоча це так просто – зроби крок у сторону і увійдеш в історію гідним державним діячем. А так – невідомо ким з руками по лікті в крові.

Все це – урок нам. Не дозволити монополізації влади, право на іншу думку і демократичні способи її відстоювання – понад усе. Мінімум руйнування – навіть комуністичного спадку, максимум будівництва, створення чогось нового. Руйнувати завжди легше.

Читайте також: Єреванський бунт: детально про розвиток подій