“З дитинства, я пам’ятаю, ми колядували, ходила шопка, збиралися дівчата, робили вінкоплетини, приходили хлопці, сміялися, жартували, все в нас було”, - згадує колектив із с. Вишнівчик (Львівщина) Емілія Базилевич.
У селі пані Емілії - Вишнівчик, на Львівщині, дотепер зберігся галицький обряд обжинків.
Схожі обжинки привезли із Івано-Франківщини, але він уже типово гуцульський. Втім із тими ж атрибутами - снопом та віночками.
“Закінчувалися жнива і приходили женці до ґазди і приносили йому обов’язково обжинковий сніп, і виплітали вінки, ці вінки ставили для молодих, для хлопця, для дівчини, і ці снопи також були символами Різдва”, - розповідає Ольга Левицька (колектив із с. Федьків (Івано-Франківщина).
Публіці також показали обряди вечорниць та вінкоплетини. Кожен охочий міг спробувати свої сили у майстер-класах. Відвідувачів вчили робити ляльку-мотанку, прясти і ткати, усе, що у повсякденному житті робили їхні предки.
“Я хотіла, щоб вони ще раз перейнялися гордістю за те, яким скарбом ми володіємо, яке народне мистецтво багате, і воно є і для молоді таким джерелом натхнення, творчості, воно є і для старших людей таким підтвердженням, що їхнє мистецтво шанується, розуміється”, - каже організатор фестивалю "Веретено" Надія Дзвоник.
А найменших вчили українських народних танців з різних куточків Галичини.