Вони – діти війни. Ще не до кінця усвідомлюючи, що відбувається довкола, вони чули, як свистять кулі, бачили, як снаряди нищать домівки.
Майя та Мишко – брат і сестра. Вдома діти не були майже рік, до Дніпропетровська приїхали з батьками та дідусем. Кажуть, на новому місці –усе по-іншому.
12-річний Мишко захоплюється єдиноборствами. У себе вдома займався дзюдо. У Дніпропетровську перейшов на тхеквондо, бо не знайшли відповідного тренера. У групі новачка прийняли радо. Мишкові все подобається, але він все ж хоче повернутися до улюбленого дзюдо і сумує за рідною Донеччиною. І таких дітей сьогодні багато.
Читайте також: Переселенка малює картини за допомогою праски
Рідні Майї та Мишка намагалися зробити їхній переїзд якомога менш болючим. І такий підхід, кажуть психологи, єдино правильний. Адже найважливіше, щоб діти абстрагувалися від страшних та стресових подій.
А поки спеціальних програм для роботи з дітьми зі Сходу в Україні немає, спеціалісти радять – якнайбільше приділяти їм часу та уваги.