Архів
Курси валют
youtube @24
Loading...
google @24
RSS СТРІЧКА
Загальний RSS

Топ новини

Відео новини

Україна: рік війни

Останній рік став одним з найтрагічніших в історії України. Ми встигли відчути біль перших людських жертв на Майдані, ейфорію перемоги революції, анексію Криму. Врешті отримали удар, до якого не були готовими – розпочалась війна. У наступному матеріалі ми нагадаємо як усе починалось, розповімо деталі, які досі публічно ніхто не озвучував.

Сепаратизм

У березні сепаратизм на Сході розповзався з неймовірною швидкістю. Місцева міліція, СБУ не лише не втручалась, а ще й сприяла початку великої війни. Через бездіяльность правоохоронців проросійські численні сили розганяли мітинги за єдність України. Дмитро Чернявський, учасник одного з них, увійде в історію як перша жертва досі неоголошеної війни.

Причиною таких масових заворушень стала не лише перемога Майдану. Російська пропаганда, завербовані Росією військовослужбовці, чиновники та спецагенти ФСБ робили зробили свою справу навідмінно.

Я ще ніколи подетально не розповідав про той період, але він дуже цікавий був. Якби не російські спецслужби, якби не російські диверсанти в нас би не було ніякої війни. В нас би не було ніяких смертей і ніякої крові. Оті місцеві хлопці, які звичайно були під фінансовані фсб, які звичайно були вмотивовані фсб , але насправді вони не хотіли війни і вони не хотіли смертей. Більше того в них навіть не були чітко сформульовані вимоги,
— коментував екс-секретар РНБО Андрій Парубій.

Але домовитись не вдалось. Штурмувати адміністративні будівлі Луганська та Донецька було нікому. Усі підрозділи були деморалізовані. Анархія та сепаратизм почали розповзатись по всьому Донбасу. Проукраїнські ж мітинги тоді захлинались у зародку.

Ефект доміно спрацював. По всій тероторії Донбасу бойовики почали захоплювати місто за містом, призначати народних мерів. Слов’янськ, Краматорськ, Артемівськ, Алчевськ, Єнакієво, Харцизьк, Маріуполь, Красний Луч, Свердловськ Горлівка, Станиця Луганська, Первомайськ  і так далі. Фортпостом для терористів став Слов’янськ. Найзахідніша точка їхньої оборони.

Після того саме там у квітні з'явилисz "зелені чоловічки", після чого виконувач обовязків президента оголосив про початок АТО. Перші блокпости української армії з'явились на кордоні донецької та Харківської областей. На дорозі між Слов'янсьокм та Ізюмом. Тоді на початку в Зону АТО відправили всього лиш кілька тисяч бійців.

Поступово Україна почала нарощувати сили. Використовувати артилерію. У підсумку в липні бойовики здали. Практично без боїв у місті. Терористи самі покинули свої позиції. Найбільшою загадкою і досі залишається, чому колону терористів, яка спокійно із Слов'янська поїхала до Донецька, і осіла в місті мільйоннику, таки не знищили.

Не знаю, чи дійсно вони йшли колоною, чи дійсно про це знала розвідка, чи дійсно на той момент поруч була наша авіація. Непевно там пристосовувати якийсь елемент домовленості,
— переконаний волонтер Юрій Бірюков.

Звільнення

Після звільнення Слов'янська сили АТО пішли у наступ. Почали звільняти місто за містом, село за селом. Російська федерація не могла змиритись із успіхами українських військових. Перша серйозна атака того періоду із численними жертвами з боку українських військових трапилась під Зеленопіллям. Тоді вперше Росія обстріляла позиції українських військових з власної території установками Град. РНБО відхрещувалось від трагедії, однак бійці, які  вижили, а також родичі загиблих таки змусили владу зізнатись у численних втратах. Через десять днів, проросійські сили організували котел під Ізварино. Ця історія практично не потрапляла у ЗМІ. Тоді в оточенні опинилось більше військових, аніж місяць потому в Іловайську. Волонтер Юрій Бірюков особисто тоді вивіз близько вісімдесяти поранених бійців.

Попри усі складнощі і численні жертви, Українські війська продовжували наступ.

Здавалось, жовто-блакитний прапор піднятий над Донецькою адміністрацією – це лише питання часу. Добровольчі батальйони навіть сперечатись почали, хто першим встигне зайти в Донецьк. Місто було в оточені. Завершення війни здавалось таким близьким.

Перша спроба штурму Іловайська відбулась десятого серпня, за допомоги збройних сил добровольчі батальйони практично зайшли в місто. Ту операцію ми бачили на власні очі. Терористи влаштували засідку, Донбас, Азов та Правий Сектор змушені були відступити.

Отже, операція пройшла не надто успішно. Щнайменше троє убитих. Кілька поранених, точну цифру я назвати не можу. І зараз сили АТО змушені були відступити в тому напрямку, де працював батальйон Донбас та Правий Сектор,
— коментував тоді журналіст Артем Лисак.

Насправді убитих тоді було шестеро. Серед них і чоловік відомого тепер політика Тетяни Чорновол – Микола Березовий.

Через десять днів трапилась фатальна друга спроба штурму міста. Так в Іловайськ прорвались, однак вийти звідти вдалось далеко не всім. 

Керівництво АТО мало б бути готовим до повномасштабного вторгнення росіян. Однак трагедія таки трапилась. Після того, як підрозділи ЗСУ та добровольчі батальйони зайшли в Іловайськ, регулярна російська армія створила два кільця оточення. Це, без сумніву, найтрагічніша сторінка року, що минув.

Важко казати про це, але практично не було можливості вирватися з оточення. З тих, хто спробував, лише одиниці вийшли цілими та неушкодженими,
— згадує боєць "Донбасу", який вирвався з оточення під Іловайськом.

За даними генпрокуратури, тоді загинуло 270 українських вояків. Однак ця цифра є досить сумнівною. Семен Семенченко згодом заявив, що при виході з оточення свої життя віддали більше тисячі бійців. Кілька сотень потрапило у полон. Більше чотирьох місяців уже минуло, однак досі за, безсумніву невдалу операцію, нікого не покарали.

А вже на початку вересня із терористами таки сіли за стіл переговорів і підписали умовне перемир’я.

Перемир’я

5 вересня о 18:00, розпочалось так зване перемир'я. Відверто кажучи, ілюзій про те що на Донбасі настане мир, ніхто не плекав. Просто тепер українські війська у наступ не йшли. Розпочалась позиційна, артилерійська війна. Із щоденними жертвами, засідками та обстрілами. А в цей час у Києві політичні партії уже активно проводили передвиборчу кампанію. Тоді чинна Верховна Рада брутально протиснула закон про особливий статус Донецької та Луганської областей.

А донецький аеропорт, до слова, за домовленостями повинні були віддати терористам. Однак засоби масової інформації у той час створили із аеропорту символ боротьби, а його захисників охрестили кіборгами.

Перед самими парламентськими виборами громадськість дізналася про оточений тридцять другий блокпост. Тоді 112 бійців опинились без води із обмеженим обсягом боєприпасів на гачку терористів. Тоді генерали ламали голову, як не підставити Президента перед голосуванням і звільнити хлопців. Утім нічого кращого не придумали, як відправляти по кілька одиниць техніки для прориву. Усі вони були підбиті або покинуті. На так званій долині смерті усього залишилось двадцять дві одиниці знищеної української техніки і десятки тіл українських вояків.

На сепаратистський блокпост відправляли по 2-3 одиниці техніки, блокпост був сильно укріплений. Ми коли проїжджали і дивились на ці підірвані фугаси, ми просто було шоковані, як можна було так відправляти людей на смерть. Але, як наслідок, дехто з них опинилися більше людьми, аніж деякі наші генерали,
— розповів боєць з 32-го блокпосту.

Вийти ж з оточення бійцям вдалось лише після трьох діб переговорів із ворогом.

Після цього останнім фортпостом оборони на цій лінії фронту став тридцять перший блокпост. Разом із селищем Кримське, яке теж під контролем української армії, ця ділянка залишається однією з найгарячіших у Зоні АТО.
Масштабні протистояння досі тривають у Станиці Луганській, Щасті, Дебальцевому, Нікішино, Чернухино, Пісках, Тоненькому, Опитному, Водяному, Авдіївці, Тельманово та інших населених пунктах Донбасу.

До слова, у Мінську із бойовиками домовились і про обмін полоненими за системою "всіх на всіх". Утім нічого подібного не трапилось. Сотні бійців досі перебувають у підвалах та тюрмах на окупованих територіях. Лише наприкінці року, що минув, бойовики погодились відпустити сто пятдесят українських вояків. Взамін на двісті двадцять пять сепаратистів. Зараз терористи утримують близько семиста заручників. 

З часу перших мінських домовленостей ще двічі оголошувався "режим припинення вогню". Де-факто ж вогонь не припинявся ніколи. Так, справделивості заради, щоденних жертв стало менше, менше і поранених. З'явився час перевести подих і відновити техніку. Однак конфлікт заморозився.

На фронті усі в один голос кричать про те, що навесні розпочнуться активні наступальні дії. Втім, з якого боку – не відомо. Невідомо, і що там у голові в російських ляльководів, адже досі жодні домовленості не принесли миру в оселі мільйонів українців.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Коментарі
СЛУХАЙ ON AIR
РАДІО МАКСИМУМ Радіо Максимум
ЧИТАЧІ РЕКОМЕНДУЮТЬ
Більше новин
Новини інших ЗМІ
При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
Залиште відгук