Насильницьке захоплення майже всіх ферм білих землевласників для задоволення потреб безземельного чорношкірого населення, в чому й полягала суть реформи Мугабе, викликало різкий спад виробництва і зумовило крах аграрної економіки країни. Якщо до реформи Зімбабве забезпечувала себе продовольством і експортувала сільськогосподарську продукцію в інші країни, то тепер змушена покладатися на імпорт.
У результаті реформи Зімбабве стало біднішим, ніж після здобуття незалежності в 1980 році. З 2000 року виробництво сільськогосподарської продукції в країні скоротилося на 70%, а 1,4 мільйона жителів країни голодують.
Зараз 80% земель, переданих корінним зімбабвійцям, занедбані. Після реформи з'ясувалося, що нові власники відібраних у білих ділянок не вміють обробляти землю і займатися сільським господарством.
Частина кращих угідь, конфіскованих у білих фермерів за рішенням Мугабе, дісталася людям, що мають тісні зв'язки з урядом країни