Але тут функціонує бюро знахідок, де загублену річ обов`язково повернуть. Щодня сюди приносять по кілька речей. Працівникам чого тільки не доводилось повертати. Пасажири у метро забувають головні убори, ключі від автівок, сувеніри і навіть шматки лінолеуму. Діти найчастіше гублять спортивну форму, студенти - підручники та конспекти, а дорослі - окуляри та годинники. В бюро кожну знахідку оформляють та кладуть на зберігання. Не приймають лише продукти харчування та тварин.
“У нас на станції обручка впала золота. Її знайшли вночі, коли електропоїзди вже не ходили. Працівники знайшли обручку, власника. Він звернувся і забрав”, - розповідає старший комірник служби руху київського метрополітену Тамара Колч.
Психологи забудькуватість пояснюють просто - власники втраченого так сильно занурюються у власні думки, що забувають про реальний вимір часу. Подумки літають в минулому, чи майбутньому. Аби бути більш зібраними, спеціалісти радять контролювати фокус уваги.
Якщо постійно губиш щось одне, варто добре подумати, чи воно взагалі потрібне, - радять психологи. Втім, у Бюро знахідок метрополітену будь-яка загублена річ може чекати на господаря півроку. Потім дешеві речі відправляють на утилізацію, а для більш цінних шукають нового власника.