Про економічну блокаду Криму

– Деякі наші колеги наполягали, щоби ми блокаду почали наприкінці серпня. У нас не було мети приурочувати до якоїсь річниці, але ми тоді не зовсім були готові, на початку серпня, і сама наша підготовленість вивела нас на середину вересня, але при цьому дійсно ми взяли до уваги те, що 15 вересня було відкриття 70 ювілейної сесії ООН. Одна з наших цілей, одна з основних цілей громадянської блокади Криму – це повернути увагу всередину України, самої української держави та міжнародної громадськості на тему окупації Криму, на необхідність повернення цієї території.

Те, що кримська тема увірвалася назад до порядку денного міжнародного співтовариства – це правда.

Світ так влаштований, що весь час до порядку денного входять все нові і нові виклики. Я нічого не кажу такого оригінального і Путін це чудово уявляючи, зробив все для того, щоби тема Криму перейшла, буквально, на третій чи четвертий ряд. Події в Донецьку і Луганську, кров, вбивства сотень людей...

(Подорожчало) все те, що пов'язано з рослинництвом, з городньою продукцією, – це все поставлялося з материка. Буквально наступного тижня почнуться дуже великі проблеми у Кримського титанового заводу.

– Ми неодноразово в різних кабінетах, у тому числі і в кабінеті президента, обґрунтовували необхідність такого підходу до окупаційної влади Криму. Ми ніде, ні в одному кабінеті, не чули, скажімо, слова категоричного заперечення. Якщо вже говорити про те, чи обговорювали ми прізвища, то повірте мені, серед тих фур, які розверталися, були фури, на яких великими літерами було написано ROSHEN, вони теж були розвернуті, їх було 4 фури, в перші дні.

Про перспективи блокади

– Якби за пріоритетністю, я б, в першу чергу, поставив постійну необхідність присутності в Криму міжнародної місії. І це б тоді убезпечило в дуже багатьох сферах. У тому числі, і порушення прав людини. Але ми розуміємо, що Росія на це теж ніколи не піде, поки не буде з боку міжнародного співтовариства визнаний Крим. Визнання цієї територій як частини Росії. Тому реальним нами очікуваним сигналом – це було б звільнення політичних ув'язнених. Це Ахтем Чийгоз, це Алі Асанов, це Мустафа Дегерменджі. Це ще четверо кримських татар, яких закрили просто за те, що вони віруючі мусульмани. Це Олег Сенцов, це Олександр Кольченко, яких засудили на 20 і 10 років відповідно. Це всі наші кримські люди.

Про порушення прав людей

– Кількість заяв, які надійшли або не надійшли до Міжнародного суду з прав людини, не свідчать про ступінь або глибину репресій, які здійснюються на окупованій території. По-перше, якщо ми говоримо власне про окуповану територію, то там сьогодні ніхто не може бути присутнім. З міжнародних місій, з міжнародних спостерігачів. Це присікається просто на корені. Якщо ми говоримо про тих людей, які були змушені покинути окупований Крим. То вони зараз живуть на материку, то, ви знаєте, що подача заяв носить виключно індивідуальний характер.

Війна або торгівля

– Інституції влади, скажімо, виконавча влада, Кабінет Міністрів при всьому тому, що вони мали уявлення, які процеси відбуваються на адміністративному кордоні, вони, загалом, напевно, не усвідомлювали, наскільки глибинними ці процеси є, і наскільки ці метастази глибоко розрослися. Це перше.

– Друге – виявилося те, що ми підняли не просто проблему взаємовідносин України та країни агресора через нашу окуповану територію. Ми, в принципі, підняли весь пласт взаємин, пов'язаних з тим, якими вони повинні бути між державою - жертвою агресії з державою, яка напала на цю державу. Питання, пов'язані з повною блокадою, вимагають чіткішої політичної волі і вирішення деяких військово-правових питань. Умовно кажучи, повне знеструмлення Криму. Чим це закінчиться для всієї енергосистеми України? Припинення польотів деяких авіакомпаній. Простіше кажучи, треба просто визначитися: ми воюємо або торгуємо.

Про поставку електроенергії в Крим

– Влада не зовсім розуміє, наскільки суспільство готове або не готове до того, що вона може запропонувати. Буквально, короткий приклад. Якщо ми завтра перекриємо повністю поставку електроенергії до Криму, Росія теж в змозі це зробити.

Завтра може скластись така ситуація, що нам треба буде ввести постійні віялові відключення. Частина областей буде просто в темряві, а частина областей буде в цей час приходити до тями. І так це буде багато місяців. Готове до цього українське суспільство або не готове? Те ж саме стосується багатьох інших сфер.

У багатьох сферах є відповідні дії, наслідки яких для суспільства України будуть не менш шокуючими, ніж наші дії по відношенню до них. І тим не менш, ми ось як учасники цієї акції сказали про те, що тут потрібно визначатися. І ви знаєте, що з сьогоднішнього дня, навіть не з сьогоднішнього дня, це днів п'ять вже, поставка електроенергії в Крим на 25% менше, ніж була.

Утиск Меджилісу

– Я називав прізвища – прізвища тих, хто зараз сидить у Верховній Раді. Я називав прізвище Льовочкіна, який був одним із ідеологів руйнування Меджлісу. Це все було.

– Це було 14 травня 2010 року в Адміністрації Президента України Президента Януковича. Було прямо сказано, "вступайте до мене у фракцію (у Партію регіонів) і все, що ви побажаєте, я буду робити". А Мустафа почав йому якось пояснювати, дуже ввічливо, що, "ви розумієте, у нас є свої принципи, у нас є свої якісь цінності. Ми, наприклад, говоримо про те, що Україна повинна стати членом НАТО, членом Європейського Союзу". Той подивився на нього і сказав: "Мустафа, вступіть до мене у фракцію, і все це буде вирішуватися".

– І коли ми вийшли звідти, я сказав: "Мустафа, він нам оголосив війну". І дійсно через кілька тижнів все почалося. Почали шматувати, спробували шматувати Меджліс. Їм цього не вдалося. Створили паралельну Раду представників кримськотатарського народу. Те, що свого часу робив Кучма. І, взагалі-то правильно робив. Набрали собі просто деяких наших покидьків, які зараз з таким же успіхом служать Аксьонову.

Кримськотатарська автономія в складі України

– Кордони адміністративного утворення як Автономна Республіка Крим розширюються на кілька районів до того моменту, поки вирішується питання, пов'язане з деокупацією, з поверненням Криму. Ось, це була така ідея. Те, що стосується зміни статусу Криму, перетворення його в національно-територіальну автономію на засадах права кримсько-татарського народу на самовизначення.Просто саме на це наше право найменше була готова українська влада при будь-якому президентові і при будь-якій політичній силі. Зараз ситуація досить сильно змінилася.

Повернення Криму

– Я боюся, що у нас взагалі немає стратегії, ось такої системної відсічі Росії та повного виходу з-під її контролю. Ми маємо уявлення про напрямки. Ми говоримо про міжнародних партнерів, про постачання летальної або нелетальної зброї, ми говоримо про санкції, але ми все це не взаємопов'язуємо з нашою внутрішньою діяльністю.

Простіше кажучи, країна не мобілізована: ні економічно, ні політично, ні в правовому відношенні.

Вплив Туреччини на Крим

– Якщо говорити серйозно, з урахуванням міжнародного права, можливостей всіх балансів геополітичних, то треба говорити про те, що роль Туреччини просто безцінна. З погляду захисту кримського народу.

– Я не можу собі навіть уявити, які форми мали б репресії з боку окупантів по відношенню до кримських татар, якщо не було б за кримськими татарами двох держав. Це Україна. Але з роллю України Москва не рахується. І, зрозуміло, Туреччини.