Більшість із цих дітей втратили рідних. Від пережитих жахів 10-річний Марк із братом та трьома сестрами і досі шоковані. Коли бойовики гатили по їхньому будинку, дорослі прикривали дітей собою. Та від тяжких поранень його батько загинув відразу. Не вдалося врятувати і найменшого брата.
Нам довелося вантажити труни загиблих родичів і перевозити в інше місто, аби поховати,
— розповідає переселенка.
Їхня бабуся пані Любов не може стримати сліз. Вона щойно з лікарні. Провідувала невістку. Матір п'ятьох дітей поранило осколками від градів.
Нині у цьому притулку – 60 людей із Вуглегірська. Родина 13-річного Сергійка звідти ледве виїхала. Її автобус пошкодило осколками. А будинок терористи обстрілювали 4 дні поспіль.
Волонтерам щодня надходять тисячі дзвінків із Дебальцевого та Маріуполя. Люди просять прихистку. Крім того, новим переселенцям потрібні одяг, продукти та побутова техніка. Волонтери кажуть, відгукуються зазвичай прості кияни.
Дуже мало хто допомагає з організацій, з меценатів, які, наприклад, за сніданком можуть проїсти 1 000 доларів, а ми б на цю суму могли б величезну кількість людей годувати цілий місяць,
— розповідає волонтерка Анна.
На умови проживання переселенці – не нарікають. Кажуть, є усе необхідне. Між собою вже навіть поділили обов'язки.
Колись ці офісні приміщення здавалися в оренду підприємцям. Нині всього за півроку лише в Києві власник цих помешкань розселив близько тисячі переселенців. Ще 3 таких притулки для переселенців Андрій планує збудувати. А згодом і звести для них власні будинки. Нині ж шукає на це гроші.