Цей третій день раю…Дихаеш і не віриш, що не смердить, не обпікає губи. Над містом розвіявся дим згарищ і смог. Тиждень тому, здавалося, що цьому пеклу не буде кінця-краю, не моглося ні думати ні працювати, навіть заснути, а тим паче прокинутися сил не було.
На фото: Київ в останні дні спеки.
А ви помітили, після того як пекуча пелена зникла, залишилася …осінь. Це уже не літо – інакше світло, інакший вітер, листя опадає. Ми пересиділи цілий місяць літа по закутках з кондюками і не помітили, як все змінилося.
На фото: Київ після першого за місяць дощу.
Ця нещасна калина, яка навіть ягоди встигла наростити, але до дощу все ж не дотягла, для мене символізує не тільки змучену лютим сонцем природу, а людей, які не витримали це випробування пеклом. У МОЗ цих жертв навіть не рахували, ніякої статистики не вели.
Коли поверталася додому цього першого прохолодного дня, над своїм шляхом побачила веселку.
Вона зникла буквально за хвилину. Перша і остання, побачена мною цього злого смердючого, виснажливого і зовсім ….невеселого літа, веселка.
Всі фото: автора