В Україні вже 23 роки розмовляють про те, що треба зробити електронне урядування, але я думаю, що більшість людей навіть не розуміють, про що йде мова. Просто вважають, якщо про це так багато говорять, то мабуть це корисна річ.

Впевнена, що більшість навіть не усвідомлює, що електронне урядування – настільки глобальна тема. Загально кажучи, це можливість робити через комп’ютер усе, що ми сьогодні робимо на папірцях. Тобто не треба іти до чиновника, питати якусь довідку, умовляти його, «мотивувати», як це є зараз. Електронне урядування дасть можливість робити все онлайн, без умовлянь, черг тощо,
— зазначає співзасновник ICT Center.

Важливо розуміти, що це має відношення до всіх сфер життя: бізнесу – можна онлайн зареєструвати підприємство, задекларувати пільги; електронного керування у школах – можна подивитися оцінки своєї дитини у школі; у сфері здоров’я – можна записатися до лікаря, отримати рецепт на ліки... Тобто це стосується кожного у всіх сферах життя, а не тільки держави й уряду. І це має стати частиною нашого життя.

Яніка сподівається, що це значно вирішить проблему з корупцією, бо якщо тобі не треба спілкуватися з чиновником, то нема кому запропонувати хабаря — виключається людський фактор. До того ж така система певним чином змінює роботу чиновників у цілому, бо при такій системі їм не потрібно буде «контролювати» людину, і чиновник може цілком зосередитися саме на документації.

Співзасновник ICT Center наголошує, що для впровадження цієї системи в Україні потрібно дійсно багато часу. Для прикладу, в Естонії на це пішло 12-15 років. Може, Україна зробить це швидше, бо тут можливо пропустити якісь кроки. До того ж, на її думку, не варто повністю копіювати якісь моделі.

Моделі не треба брати. Для мене дивно, коли кажуть про грузинську модель, естонську модель — це ж дуже по-різному: законодавство різне, середовище різне, менталітет різний. Можна взяти деякі уроки і загальні принципи. Але формування все одно займе багато часу, бо зараз взагалі немає бази, треба робити всі реєстри, всі архіви, які зараз існують тільки в паперовому вигляді. І це дуже велика праця. Для прикладу зараз існує електронний реєстр виборців, в якому 36 мільйонів людей, і цю базу робили з 2008 року. Тобто на одну базу пішло близько 6 років.

Зараз тільки створюється чітка стратегія нашої роботи, і через місяць вона має бути представлена. Також важливо, щоб у держави була воля це зробити, бо може бути так, що є стратегія, але на різних рівнях вигадують цілу купу причин, щоб не робити щось. А нам потрібно це дійсно робити, а не просто декларувати.

Я вірю в те, що зараз приватний ринок може зробити те, що держава зробити не може. Тобто є деякі експерти з приватного сектору, які є більш компетентними, аніж з державного. Є деякі ресурси і людські, і фінансові, яких не має держава. Наприклад, Україна зараз на впровадження електронного урядування і на його створення виділила загалом два мільйони гривень, але це виглядає як знущання, бо, для порівняння, в Естонії, де системи вже працюють, на їх підтримку виділяють 50 мільйонів євро на рік,
– зазначає вона.

І тому зараз деякі підприємства об’єдналися і сказали, що готові зробити те, що треба. Вимагають чітких задач і загальної стратегії. Вони запевняють, що мають достатні ресурси, і розуміють, що це дійсно потрібно робити.

Мені дуже подобається, що у Львові такий крутий кластер IT-працівників. І мені імпонує, що це є певною стратегією розвитку міста, бо вони дійсно розуміють, наскільки це є важливим і перспективним напрямком. Бо це гарні умови праці, це зарплата близько двох тисяч доларів,
– розповіла Яніка.

співзасновник ICT Center прокоментувала ситуацію з розвитком 3G і 4G в Україні. Україна – остання держава в Європі, де немає швидкого доступного мобільного Інтернету. За її словами, це дійсно дуже важливо. Бо, каже вона, є багато функцій зараз, які потребують саме швидкого мобільного інтернету. Також є багато населених пунктів, де взагалі немає всесвітньої «павутини», а проводити там кабельний інтернет дуже дорого і не завжди можливо. До того ж Яніка відразу пояснила, що вимоги багатьох стосовно наступного покоління технологій просто необґрунтовані.

Багато хто просто не розуміє, що наступні технології вимагають відповідних пристроїв, які б це підтримували. А в нинішніх умовах це неможливо. І люди до наступного рівня просто ще не готові,
– запевнила вона.

Також це потрібно і самим операторам, які отримали ліцензії, бо, як показує світовий досвід, це є дуже вигідним бізнесом. І ці вклади мають окупитися.

Окрему увагу пані Меріло присвятила темі стартапів й інвестування. Як учасник проекту "UАngel", вона розповіла, що навіть при сьогоднішніх умовах створити і розвивати стартап можливо.

"UАngel" – українські бізнес-ангели створили профільне співтовариство. Воно об'єднує підприємців та інвесторів на локальному та міжнародному рівнях, а його головним завданням є пошук проектів для спільного інвестування. Це зменшує ризики для кожного ангела, а заодно підвищує шанс на успіх у стартапу за рахунок спільного досвіду і знань ангелів.

Головна проблема, на її думку, у тому, що мінуси законодавства і бюрократії дозволяють легко створити бізнес, але унеможливлюють власне його ведення. За її словами, кожного тижня в Україні робиться, щонайменше, одна інвестиція. Просто ми про це чомусь не чуємо, про це не говорять публічно, і це теж проблема.

Звичайно, пояснює Яніка, якщо нічого про це невідомо, якщо ніхто не говорить ці цифри, і я не знаю, як можна інвестора в стартап знайти, то навіщо мені його взагалі робити. Таким чином, через брак інформації ми втрачаємо величезну кількість дійсно гідних проектів.

Тому, наголошує вона, вкрай важливо зробити майданчик для комунікацій між стартаперами та інвесторами, де всі зможуть знайти те, що їм треба. Наразі в проекті "UAngel" створюється власне таке середовище, яке може працювати на загальний розвиток. Зараз у нас є приблизно тридцять інвесторів, які активно інвестують. Це Вікторія Тігіпко, Андрій Колодюк, Євген Сисоєв і ще багато активних інвесторів. До того ж нам важливо залучати тих, хто готовий ділитися досвідом і знаннями у певних галузях, що є іноді важливіше за гроші, і саме у сфері IT такі люди вже є. І є ще багато тих, хто підтримує маленькі підприємства, але не рекламуються на цьому.

Я міркую, що зараз в Україні, якщо буде працювати хоча б один такий майданчик, то вже буде добре. Бо в Естонії перший такий проект з’явився в 2012 році, і в перший рік роботи було зроблено понад 70 інвестицій. Це був дуже гарний результат, але там і умови були кращі,
– розповідає вона.

Стосовно сумісного фінансування проектів приватними підприємцями і державою, на думку Яніки Меріло, завжди є ризик виникнення корупції навіть при повністю прозорих схемах роботи, але у будь-якому випадку варто дивитися, чи ми як країна від того більше виграємо, чи програємо. Сьогодні держава реально немає грошей. І чи варто в таких умовах, боючись того, що може виникнути якась корупційна схема, не давати розвиток ринку загалом, чи дати можливість розвитку і просто вчитися ці процеси контролювати.

Зрозуміло, що у таких випадках держава має гарантувати суспільству певний контроль над структурою, і, наголошує радник міністра, в міністерстві навіть є комітет, який має контролювати таке партнерство. Вона дуже сподівається, що за допомогою суспільства ця схема в Україні дійсно запрацює і в нашій країні будуть здорові відносини між державою і приватним бізнесом.

Особисто я була вражена поєднанню професіоналізму, оптимізму Яніки Меріло і її самовідданості справі. І переконана, що у цієї жінки дійсно є та сама воля для втілення всіх проектів і програм, які так потрібні нині Україні.