Якщо у 2010 нарахували – 2305 виступів, то у 2012 вже – 3636. Крім того, змінилася географія та радикалізм протестів.
Як зазначає видання "Український тиждень", спільна риса більшості акцій - переважна аполітичність на початку з поступовим доповненням політичних вимог.
Чимало протестів були спричинені несправедливістю, наприклад, у Врадіївці, Миколаєві, Семиполках. Також громадяни виходили захищати свої права, наприклад, як у Лисичанську, Первомайську, Чаусовому, акції чорнобильців, мовні протести.
"Такі виступи переважно викликали співчутливе ставлення решти населення, однак без готовності активно підтримувати "чужі" інтереси", – йдеться у статті.
"Саме це давало владі змогу "вирішувати проблеми в міру їх появи" й нейтралізувати протестні настрої, що хоч і притаманні, як засвідчують останні соціологічні дані, більшості українців, однак украй фрагментовані у виявах. На відміну від, приміром, Болгарії, Туреччини, Бразилії чи Єгипту, де чинників для мобілізації сотень тисяч мітингувальників було не більше, ніж в Україні", - йдеться у статті.