Тоді конфлікт спричинили відкриті родовища золота та алмазів, які британці вирішили собі привласнити. Вторгнення викликало обурення, на допомогу африканцям з усього світу потяглися добровольці. Були серед них й українці.
Юрій Будяк у свої 20 років устиг побувати і в Криму, і на Кавказі. Був матросом, вантажником і навіть писав статті для газет. Авантюрний юнак, почувши про зухвальство британців, вирушив на "чорний" континент. Спочатку був рядовим, а вдосконаливши мову, взяв під своє керівництво цілий загін. Його бійці діяли переважно підпільно і розставляли пастки для англійців.
У листопаді 1899 року загін напав на бронепоїзд, що перевозив військових. Більшість негайно розстріляли, інших взяли у полон. Серед солдатів виділявся один юнак. Зброї при ньому не було, лише блокнот та посвідчення журналіста "The morning post". Прізвище — Черчиль.
Того дня він був єдиним, кому за наказом Будяка зберегли життя. А вже наступного дня британці розбили загін бурів. І тут настала черга Черчиля віддячити своєму рятівнику: замість табору для полонених Будяк опинився в Англії, в родовому замку лорда Черчиля. Сім'я майбутнього політика не скупилася на винагороду. Будяку оплатили навчання в Оксфорді.
Втім українець надто погано знав англійську та й йому дуже кортіло додому. Прогулявшись коридорами найпрестижнішого у світі вишу, Будяк попросив дати грошей на подорож до Америки. В цьому теж не відмовили.
Уже на батьківщині пережиті враження допомогли стати журналістом, згодом і дитячим письменником. Черчиль ніколи не згадував про події в південній Африці. Юрій Будяк ділився лише з найближчими друзями.
За півтора року після смерті українця, Черчиль прибуде в Ялту і стане одним із тих, хто визначатиме лінію кордону з Польщею та схвалить участь Радянської України в ООН, як окремої країни.