Блакитні побережжя, тепла вода й дивовижна природа – це три переваги, завдяки яким острів не поступається і заокеанському курорту.
Тут море зустрічається зі степом, а до найближчого промислового підприємства 300 кілометрів.
Ще за Радянського Союзу на острів завезли верблюдів. Зараз ви їх тут не побачите, а от оленів і ланей – маєте всі шанси. Інша справа з дикими кабанами – їх тут стільки, що, розклавши свій намет, чекайте кольорових гостей.
Якщо приїдете в серпні, доведеться ділити море з неймовірною кількість медуз. Насправді не важливо, коли саме потрапите на острів: спекотне та засушливе літо тут триває майже 5 місяців. З боку затоки глибина рідко коли перевищує 1 метр, тож вода нагрівається до 25 градусів. Під час шторму хвилі виносять на берег величезні кучугури водоростей. Місцеві називають їх камкою. – Їх тут стільки, що на узбережжі туристи буквально дихають йодом.
Зараз острів – заповідна зона, тобто будувати тут нічого не можна. Найбільші монументальні споруди це 2 маяки. Поміщик Сергій Скадовський, мабуть, з особливою любов'ю ставився до острова, бо ж замовив ажурний маяк аж у творця Ейфелової вежі.
Поруч із ним і всього за декілька метрів від моря є джерело з прісною водою.
І хоч офіційно Джарилгач найбільший острів України, трапляються періоди, коли протоку заносить піском, тоді він перетворюється на півострів.