Кремлівська верхівка болісно сприйняла висадку Нейла Армстронга на місяць. Їх випередили. Доводиться відкинути всі ідеї щодо висадки космонавтів, розгортання там житлової станції й гордо заявити, що ніколи й не планували відсилати туди людину. Навіщо, якщо всю роботу може зробити надсучасний робот. В останньому не злукавили. Він у них справді був — "Місяцехід 1".
Улітку 1968 Корольов обрав місце для його випробувань. Це безлюдна територія за 20 км від Сімферополя. Тут же побудували й унікальний місяцедром, який повністю відтворював поверхню супутника: пухкий грунт, 54 кратери і 160 каменюк різних розмірів.
Незабаром обрали й екіпаж – 11 осіб. Кожен з них думав, що полетить на місяць. Справжнім розчаруванням стала звістка, що вони керуватимуть місяцеходом на відстані 400 тисяч кілометрів. Такі собі сидячі космонавти. 2 роки вони вчились управляти апаратом у Криму, а 17 листопада 1970 року їхня машинка опустилася на поверхню супутника Землі. Керував місяцеходом водій, допомагав штурман. При цьому швидкість машини не перевищувала й 2 км/год.
Здавалося, хіба там складно їздити? Проблема в тому, що відеотрансляції з Місяця не існувало, екіпаж отримував чорно-біле фото раз у 15-20 секунд. І доки воно надходило, місяцехід далі рухався, тож це зображення не зовсім відповідало дійсності. Звідси постійне напруження. Космонавти були обплутані датчиками, що контролювали їхній тиск, пульс.
Робочий день починався о 10 вечора і тривав до 7 ранку. Команда змінювалася що 2 години. Іноді дозволяли собі трошки розважитися. Напередодні Жіночого дня місяцехід намалював своїми колесами гігантську вісімку.
Усього машина пройшла по місяцю 10 кілометрів і передала на Землю 25 тисяч фото.
До речі під Сімферополем відбувалися випробування ще й марсохода й венерохода. А пізніше зі Шкільного керували роботою космічних кораблів "Союз" та відстежували єдиний політ радянського шатла "Буран".