Ахматова народилася в Одесі. По-друге, навіть дівоче прізвище видає її українське походження – Горенко. Сама Анна розповідала Миколі Бажану, що її батько походить із козацької старшини.
Сім’я Горенків розпалася, коли дівчині було 16 років. Батько настільки захопився новою пасією, що витратив на неї не лише доньчине придане, але й сімейні статки. Аби хоч якось звести кінці з кінцями, Анну на чотири роки відправили з Петербурга до заможних родичів у Київ. Дівчині, яка втратила спадок, було неприємно бачити грошовитих киянок та дружин цукрозаводчиків, що тільки й бігали на примірки до кравців.
Отримавши гімназійний атестат, Анна вступила на юридичні курси і переїхала в "Латинський квартал" — так київська інтелігенція називала вулицю Тарасівську.
У Києві вона вперше одружилася з російським поетом Миколою Гумільовим. І вже він надрукує її вірш, який вона знову ж таки написала у Києві.
Підписаний він був дівочим прізвищем Горенко і, можливо, саме з ним вона б і увійшла в історію літератури, якби не батько.
Той рішуче заборонив їй підписувати декадентські вірші його прізвищем, тож Анна згодом обере прізвище прабабці – Ахматова.
У Ташкенті під час війни поетеса згадувала, що в молодості була несправедлива до Києва, бо жилося там важко, та з роками це місто часто приходить до неї у спогадах.