На початку 19 століття про цінність нафти знали небагато. Надокучливу чорну речовину переварювали, а отриманим мазутом змащували вози та рятували від іржі лопати й мотики. Ветеринари навіть лікували нею овець.

Ніхто й не здогадувався, що село на 50 хат незабаром прославиться на весь світ.

Спочатку найціннішими в Бориславі вважали родовища озокериту — це так званий земний віск, який використовували для виробництва свічок та ізоляції дротів. До речі саме бориславський озокерит використали для ізоляції першого у світі підводного телеграфного кабелю, який проклали з Ірландії до США.

У середині 19 століття все змінив львівський аптекар Ян Зег, який винайшов метод очищення чорного золота. Нафту одразу почали використовувати у гасових лампах, а це обіцяло величезний капітал.

Відтоді на Бориславських полях почалася справжня лихоманка. Окупність нафтових свердловин була фантастичною. Всього за один рік підприємцям поверталося 62% капіталовкладень.

Не дивно, що сюди збігалися підприємці з усієї Європи.

За декілька років бориславські землі розкопували 75 великих та майже 800 малих підприємств. А далі прийшли західні товстосуми. Канадець Макґарві привіз з американського континенту свердла, що сягали 1000 метрів, це при тому, що його конкуренти заледве досягали позначки у 150 метрів. Не пройшло й року, як Макґарві розпихував по кишенях фантастичні на той час 1 мільйон 600 тисяч крон.

До міста, яке ще донедавна було богом забутим селом, провели залізницю. При чому в Києві це сталося на якихось 3 роки раніше. Окрім нафтовиків, у місті збиралися широкі кола інтелігенції з усіх околиць. І навіть існувала легенда, що сюди приїздив молодий Рокфеллер. Під'їжджаючи до міста, можна було відчути різкий запах нафти.

Найунікальнішою за весь період нафтовидобутку, була свердловина "Ойл-сіті", яка з глибини одного кілометра щодоби давала 3 тисячі тонн нафти. Не встигли її британські власники натішитись, як під час грози від удару блискавки, спалахнула пожежа. Кажуть, вона тривала 3 тижні, а стовп диму бачили аж у Самборі — за 50 км.

Увійшов в історію 1909 рік. Тоді з українських надр видобули майже 2 мільйони тонн нафти – власне саме ті 5% світового виробництва. Місто Борислав поступилося Сполученим Штатам, Росії та Румунії. Про родовища на Близькому Сході тоді ще не знали.