Я взагалі-то не є любителем фестивалів, не є їхнім постійнім завсідником, оскільки часто такі масові зібрання людей закінчуються якимись безладами. Виключенням з мого правила став фестиваль «Ту Стань». Цього року я вдруге в житті побувала на цьому дійстві. Скажу, що не шкодую, бо, на диво, там усе спокійно відбувається – мабуть, глядачам вистачає тих емоцій, які вони отримують, дивлячись на бої лицарів. Крім того, як на мене, фестиваль організовано на доволі хорошу рівні, та й охорони там вдосталь.
Упродовж усього фестивалю воїни живуть у середньовічному наметовому містечку. Намагаються відтворити побут Київської Русі та Європи 9-13 століть. Щоправда, не все вдається. Адже багато речей не дожили до наших днів. Наприклад, для наметів використовують більш сучасні тканини, які не промокають. Їсти стараються теж тільки тогочасні страви – багато м‘яса, хоча тепер у їхньому раціоні з‘явилась картопля та помідори, про які десять століть тому ніхто й не чув. Сплять вони на шкурах, одягаються у традиційні для тих часів костюми, хоча для їхнього пошиття зараз не використовують кістки тварин, а звичайну голку.
Мабуть, найбільше мене вразили лицарські поєдинки, адже вони змушували понервуватись не тільки вояків, а й глядачів, бо відчувалось з якою силою наносились удари списами чи сокирами. Розбиті носи, поламані ребра чи вивихнута нога – вже є звичним для учасників фестивалю. Обладунки воїни роблять самотужки – це взагалі ціла наука. Любителі лицарських поєдинків інколи цілий рік готуються до цього фестивалю. Адже там можна не тільки показати свою чоловічу силу, а й похизуватись своїми обладунками.
На полі було кілька ігрових майданчиків, тож усього за 5 гривень можна було приміряти обладунки, постріляти з лука, залізти на височенний стовп чи помірятися силами із суперником.
Також можна було навчитись середньовічних танців. Проводили безліч майстер-класів, охочих поскакати під етнічні мотиви було напрочуд багато. Рухи були не складні, тож чому б не потанцювати?! А от залізши на скелю можна було повчитись грати на різноманітних інструментах. В мене слуху немає, тож дивилась як навчаються інші )))).
Який фестиваль обходиться без смаколиків і сувенірів? Ви, праві – жоден. На «Ту Стані» можна було посмакувати кулішем, карпатським чаєм – тобто всім тим, чим славиться українська кухня. І все, до речі, за доволі символічну ціну – 5-20гривень. Також можна було придбати сувеніри ручної роботи, які ви не знайдете більш ніде в Україні. Частину з них виготовляти одразу при вас.
До яскравих атракцій фестивалю, це, звичайно, окрім поєдинків та етнічної музики, можна віднести нічний штурм фортеці. Уночі, на другий день фестивалю, відтворюють взяття фортеці. Усе відбувається помпезно і урочисто, чомусь в цей момент відчувається дуже велика близькість з історією – можливо через те, що відтворюють усе реалістично? А можливо, обладунки, смолоскипи і крики справляють враження присутності у ті часи…
У планах дирекції заповідника «Ту Стань» коли-небудь відбудувати наскельну фортецю, аби не тільки на словах переповідати про усю красу і велич цього місця… Але для цього потрібні мільйони і мільйони…
Фото автора